ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки
М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на рішення
Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2004 року
та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 червня
2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної
податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, -
встановила:
В жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами
ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через
релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у Дзержинському
районі міста Харкова залишила без задоволення. У зв'язку з цим
скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового
органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати
суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 13
квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Харківської області від 15 червня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 було
задоволено та зобов'язано податковий орган звільнити заявницю від
ідентифікаційного номеру шляхом анулювання інформації, яка
міститься про неї в Державному реєстрі фізичних осіб-платників
податків та інших обов'язкових платежів. Зобов'язано ДПI
Дзержинського району м. Харкова зробити у паспорті заявниці
відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номеру.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, начальник ДПI у Дзержинському районі міста Харкова
звернувся з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення
норм матеріального права, просить вказані судові рішення
скасувати, і прийняти нове, яким у задоволені скарги ОСОБА_1
відмовити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Прийняті по справі рішення відповідають нормам матеріального
та процесуального права.
Посилання ДПI у Дзержинському районі міста Харкова в
касаційній скарзі на те, що законом не встановлено зобов'язаного
суб'єкта щодо реалізації положень даного Закону спростовується
положенням ст. 5 вище названого Закону, згідно якої реєстрація
фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів
проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах
у містах і містах без районного поділу за місцем постійного
проживання платників, а для осіб які не мають постійного місця
проживання в Україні - за місцем отримання доходів або за
місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Доводи касаційної скарги про те, що скаржниці вже визначений
порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його
міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством
не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище
Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Державній податковій інспекції у Дзержинському районі
міста Харкова у задоволенні її касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі міста Харкова - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13
квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 15 червня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає.
Судді: