ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007
№ К-9508/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Федорова М.О., Рибченко А.О., Голубєвої
Г.К.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явився, про час і
місце розгляду скарги повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПI у Галицькому районі м. Львова на рішення Господарського суду
Львівської області від 21.03.2005 та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 19.09.2005 по справі №
5/154-9/37
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Львівшляхрембуд"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова
про зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про зобов'язання Державної податкової
інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - ДПI) зарахувати
переплату Закритого акціонерного товариства "Львівшляхрембуд"
(далі - ЗАТ) в сумі 112 800 грн. та прийняти уточнюючу декларацію.
Рішення Господарського суду Львівської області від
21.03.2005, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 19.09.2005 по справі № 5/154-9/37, позов
задоволено повністю.
Відповідач (ДПI) звернувся із касаційною скаргою на вказані
судові рішення і просить їх скасувати та направити справу на новий
розгляд. Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд невірно
застосував норми матеріального права, зокрема при винесенні
рішення судом не було з'ясовано причини відмови зарахування
переплати Позивачу. I посилаючись на п. 22.3 ст. 22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємства"( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зазначає,
що наявність всіх необхідних умов для отримання права на зменшення
податкових зобов'язань платника у даній справі судом досліджена не
була.
Також посилаючись на пп. 4.15 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.2.7 п.
5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Скаржник вважає, що подання нової декларації не
змінює суми нарахованого податкового зобов'язання. А виникнення
помилки Скаржник вважає один із звітних періодів в 2001 році (1-
IV) квартал згідно ст. 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач (ЗАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначив, що в ході розгляду справи було досліджено всі податкові
декларації за 2001 рік і доведено, що саме в IV кварталі 2001 року
була допущена помилка, яка підлягала виправленню. На підставі
зазначених обгрунтувань, Позивач просить залишити судові рішення
без змін.
Розгляд справи в попередньому провадженні відкладено у
відкрите судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп 4.2.1. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон
України № 2181) - якщо згідно з нормами цього пункту сума
податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом,
платник податків не несе відповідальності за своєчасність,
достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе
відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого
податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у
порядку, встановленому цим Законом. А згідно пп. 4.2.2. цього
Закону - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності
платника податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної
перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій
платником податків податковій декларації, які призвели до
заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Як встановлено судами - 08.02.2002 Позивач подав декларацію з
податку на прибуток підприємства у відповідності до ст. 4 Закону
України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, в якій було встановлено, що за
результатами податкової звітності по податку на прибуток ЗАТ за
2001 рік переплата склала112 800 грн. (рядок 31).
При цьому суди, дослідивши фактичні обставини справи,
встановили, що IV квартал 2001 року був для Позивача збитковим,
тому за 2001 рік зобов'язання з податку на прибуток складало 39
200 грн. А за 9 місяців 2001 року Позивачем було визначено
податкове зобов'язання у розмірі 150 000 грн. Також Позивачем було
перераховано 2 000 грн. як авансовий внесок по сплаті податку на
прибуток.
Відповідно, встановивши завищення суми податкового
зобов'язання, ЗАТ зверталось до ДПI із листами про зарахування
переплати за 2001 рік на суму 112 800 грн. та у зв'язку із чим
22.12.2004 було подано уточнюючу декларацію по податку на
прибуток, яка була направлена Відповідачу по пошті. Але 06.01.2005
ДПI відмовив у зарахуванні переплати. Таким шляхом суди
встановили, що зазначена переплата не була зарахована Позивачу,
оскільки в листі ДПI від 06.01.2005 № 163/15-111 не зазначалось
про порушення порядку складання уточнюючої декларації. I
відповідно у ЗАТ не було підстав сплачувати суми недоплати та
штрафні санкції за п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки мала місце
переплата платежів, а не їх недоплата.
Зазначені обставини відмови у прийнятті уточнюючої
декларації, суд першої інстанції, керуючись пп 4.2.1. п. 4.2 ст. 4
Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
визнав неправомірними і
задовольнив позов. Суд апеляційної інстанції повністю підтримав
зазначений висновок.
Тому, враховуючи встановлене судами порушення Відповідачем
норм Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, суд касаційної інстанції
вважає правомірним застосування положень пп 4.2.1.та пп. 4.2.2 п.
4.2 ст. 4 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
для задоволення
позову, оскільки змістом цієї статті не передбачено право ДПI
відмовляти у прийнятті податкової декларації.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно
неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права та неврахування строку,
встановленого ст. 15 зазначеного Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на вищезазначене, встановлено, що суди першої та
другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли
рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і
процесуального права які не підлягають скасуванню, відповідно
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 21.03.2005
та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
19.09.2005 по справі № 5/154-9/37 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді М.I. Костенко
М.О. Федоров
А.О. Рибченко
Г.К. Голубєва