ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007
№К-7344/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О., Костенка М.I.,
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача Єгорова О.О. відповідача:
ТОВ "Енергозберігаючі технології" - Третьякова О.Є., Пахомова
М.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Енергозберігаючі технології" на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 11.08.2005 по справі №
14/82-05-2388
за позовом Державної податкової інспекції у м. Южному
Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі
технології"
до Приватного підприємства "Промресурс"
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
ДШ у м. Южному звернулася до суду з позовом та уточненнями до
нього, в якому просить визнати недійсною усну угоду, укладену між
ТОВ "Енергозберігаючі технології" та ПП "Промресурс", стягнути з
ПП "Промресурс" на користь ТОВ "Енергозберігаючі технології" 41406
грн., та стягнути з ТОВ "Енергозберігаючі технолога" на користь
держави України майно, отримане від ПП "Промресурс" на суму 41 406
грн., на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від 18.07.1963р.
Суд першої інстанції в позові відмовив пославшись на те, що
визнання Калінінським місцевим районним судом м. Донецька від
29.04.2002 р. недійсними установчих документів та свідоцтва
платника ПДВ ПП "Промресурс" з 29.11.2001р не є підставою для
того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з
іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його
з державного реєстру.
Апеляційна інстанція рішення господарського суду Одеської
області від 30.05.2005р. по справі № 14/82-05- 2388 скасувала.
Позовні вимоги задовольнила. Визнала недійсною усну угоду,
укладену ТОВ "Енергозберігаючі технології" та ПП "Промресурс",
стягнула з ПП "Промресурс" на користь ТОВ "Енергозберігаючі
технології" 41 406 грн. та стягнула з останнього на користь
держави Україна вартість майна, отриманого від ПП "Промресурс", в
сумі 41 406 грн. послалась на ст. 43 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяла
на момент виникнення спірних правовідносин, угоди можуть
укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). В
даному, випадку перерахування ТОВ "Енергозберігаючі технології" 41
406 грн. в оплату за обладнання і матеріали згідно рахунку № 12/23
від 23.12.2001 підтверджується платіжним дорученням № 565 від
28.12.2001р. та банківською випискою від 28.12.2001 В свою чергу
ПП "Промресурс", 29.12.2001р. видало покупцю ТОВ "Енергозберігаючі
технології" податкову накладну № ПН-1864 на суму 41 406 грн., в т.
ч. 6 901 грн. ПДВ, по названому рахунку лише за 1 штуку обладнання
з зазначенням дати відвантаження 29.12.2001р. Між тим, ТОВ
"Енергозберігаючі технології" на виконання ухвали апеляційної
інстанції щодо надання акту прийому-передачі обладнання по усній
угоді і доказів його оприбуткування і відображення в
бухгалтерському обліку представило накладні № 3/1223 від
03.04.2002, № 2/1223 від 13.03.2002, № 4/1223 від 05.04.2002, №
6/1223 від 10.04.2002, № 7/1223 від 19.04.2002, № 1/1223 від
04.03.2002, № 5/1223 від 09.04.2002, № 8/1223 від 16.05.2002, №
9/1223 від 03.07.2002 про відпуск ПП "Промресурс" певним
представникам покупця на підставі рахунку № 12/23 від 23.12.2001
численних найменувань товарів протягом тривалого періоду. Причому
будь-яких доказів відображення одержання перелічених товарів в
бухгалтерському обліку товариством не надано. Викладене свідчить
про невідповідність зазначених в податковій накладній продавця №
ПН-1864 від 29.12.2001 і в перелічених накладних покупця даних.
Таким чином, достовірність проведення контрагентами вказаної
операції слід визнати недоведеною всупереч ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Причому згідно чинного законодавства і за правовою
позицією Верховного Суду України, викладеною зокрема в постанові №
27/158-04 від 12.07.2005, поставка товару є необхідною передумовою
правомірності визначення податкового кредиту і наступного
отримання відшкодування ПДВ.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 49 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
угода, укладена з метою, що суперечить інтересам
держави та суспільства, визнається недійсною. Пленум Верховного
Суду України в п. 6 постанови № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28.04.1978 з
наступними змінами "Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними" роз'яснив, що до таких угод належать угоди,
спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від
оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної,
державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо.
Скаржник ТОВ "Енергозберігаючі технології" в касаційній
скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 11.08.2005, як таку, що не відповідає
нормам чинного законодавства та залишити в силі рішення першої
інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представників
сторін, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав:
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційна інстанція
послалась на ст. 49 ЦК Української РСР не маючи на це правових
підстав на момент ухвалення рішення.
1 січня 2004 року, згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та
перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
Цивільний кодекс Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від 18.07.1963.,
втратив чинність.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, набрав чинності, не
містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди,
які були встановлені ст. 49 ЦК Української РСР. Цим кодексом
скасована відповідальність у вигляді
публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного
однією чи обома сторонами за угодою, за укладання угоди з метою,
суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення
угоди, яка порушує публічний порядок , не є адміністративно - правова конфіскація.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кодекс має
зворотню дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує
відповідальність особи.
Суд першої інстанції вірно визначивсь, що ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
не містить норми, яка була б аналогічною, зокрема за
наслідками, ст.49 ЦК Української РСР. Разом з тим, Господарський
кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
, який набрав чинності 01.01.2004,
містить норми, які за предметом регулювання та встановленими
наслідками, співпадають зі ст. 49 ЦК Української РСР.
А в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
перевіряючи правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу. Тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а
оскаржені постанова та рішення суду скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд. Господарському суду Одеської області
при новому розгляді врахувати наведене.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Енергозберігаючі технології" м. Южний
Одеської області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2005р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.08.2005 по справі № 14/82-05-2388 скасувати. Справу №
14/82-05-2388 направити на новий розгляд до Господарського суду
Одеської області.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: Г.К. Голубєва
М.О. Федоров
А.О. Рибченко
М.I. Костенко