К/С  № К-7080/06
 
     ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ 
 
     УХВАЛА
     IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     17.01.2007 р.    м. Київ
     Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
     головуючого судді Пилипчук Н.Г.
     суддів  Бившевої Л.I.
     Ланченко Л.В.
     Нечитайла О.М.
     Степашка О.I.
     при секретарі:  Iльченко О.М.
     за участю представників
     Генеральної прокуратури: Кудінова Ю.М.
     відповідача-1: Давидченка К.М.
     розглянувши у відкритому судовому засіданні
     касаційну   скаргу   Спеціалізованої   державної   податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
     на  ухвалу  Господарського  суду  Харківської   області   від
10.10.2005 р.
     та ухвалу Харківського апеляційного господарського  суду  від
20.12.2005 р.
     у справі № 03/147-05
     за позовом Харківського  державного  авіаційного  виробничого
підприємства
     до  1.  Спеціалізованої  державної  податкової  інспекції  по
роботі з великими платниками податків  у м. Харкові;
     2. Відділення Державного казначейства у м. Харкові
     про стягнення бюджетної заборгованості з  податку  на  додану
вартість, -
 
     ВСТАНОВИВ:
     Ухвалою   Господарського   суду   Харківської   області   від
10.10.2005   р.,   залишеною   без   змін   ухвалою   Харківського
апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р., провадження  у
справі  закрито.  Стягнуто  на  користь  позивача  з   держбюджету
25500,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн.  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
     СДПI по роботі з ВПП у м. Харкові  подала  касаційну  скаргу,
якою   просить   скасувати   ухвалу   Харківського    апеляційного
господарського  суду  від  20.12.2005   р.   та   змінити   ухвалу
Господарського  суду  Харківської  області  від  10.10.2005  р.  в
частині стягнення з держбюджету  на  користь  позивача  державного
мита  в  сумі  25500  грн.  та  витрат  на   інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
     Представники Генеральної прокуратури та податкової  інспекції
в  судовому  засіданні  підтримали  вимоги  касаційної  скарги  та
просили її задовольнити.
     Позивач,  належним  чином  повідомлений  про  час  та   місце
розгляду  справи,  свого  представника  в  судове   засідання   не
направив.
     Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
Генеральної   прокуратури,    відповідача-1,   дослідивши   доводи
касаційної  скарги,  матеріали   справи,   судові   рішення,   суд
касаційної інстанції  дійшов  висновку,  що  касаційна  скарга  не
підлягає задоволенню.
     Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
     З урахуванням поданих позивачем уточнень до позову, позивачем
були заявлені позовні вимоги про  стягнення  з  бюджету  коштів  у
вигляді бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 16368967,00  грн.
та процентів, що нараховані на суму бюджетної заборгованості з ПДВ
у розмірі 413660,53 грн.  на підставі  п.п.7.7.3  п.  7.7.  ст.  7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
     Відповідно  до  поданих  позивачем  податкових  декларацій  з
податку на додану вартість  та уточнюючих  розрахунків  податкових
зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з  виправленням
самостійно виявлених помилок, позивачем заявлені до  відшкодування
суми податку на додану вартість у  загальному  розмірі  16369981,0
грн., а саме: за вересень 2004 року - 4048342,00грн.;  за  жовтень
2004 р. - 2705665,00 грн.; за  листопад  2004  року  -  5516503,00
грн.; за грудень 2004 року - 396124,00 грн.   та  за  січень  2005
р. - 3703347,00 грн.
     Як було встановлено  судами  попередніх  інстанцій,  позивачу
фактично  були  відшкодовані  на  його  рахунок   суми   бюджетної
заборгованості з ПДВ 23.05.2005 р. за вересень 2004 року у розмірі
2417085,00 грн., у розмірі 248,00грн. та у розмірі 693989,19 грн.,
28.07.2005 р. у розмірі 206125,00 грн.; за  жовтень  2004  року  у
розмірі 2820071,88 грн. 30.06.2005 р.; за  листопад  2004  року  у
розмірі 3767303,00 грн. 25.06.2005 р., у  розмірі  493666,00  грн.
28.07.2005р., у розмірі 698853,00 грн. 19.09.2005 р.;  за  грудень
2004 року у розмірі   289564,00  грн.  25.06.2005  р.,  у  розмірі
85681,00  грн.,  28.07.2005  р.;  за  січень  2005  р.  у  розмірі
2451493,00 грн. 25.06.2005 р., у розмірі 20000,12 грн.  30.06.2005
р. Всього позивачу було відшкодовано ПДВ на суму 13944079,19грн.
     Залишок сум, які підлягали відшкодуванню позивачу  з  бюджету
складав: за вересень 2004 року - 603027,93 грн.; за листопад  2004
року - 555995,00 грн.; за грудень 2004  р.  -  20876,00  грн.;  за
січень 205 року - 40186,88 грн.
     Позивачем була подана заява про зменшення позовних  вимог,  в
якій він відмовився від позову в частині  стягнення  процентів  на
суму 413660,53 грн.
     Загальна сума  позовних  вимог  в  розмірі  13944079,19  грн.
станом на 28.09.2005 р. була  повністю  відшкодована  позивачу,  у
зв'язку  з  чим  останній  04.10.2005   р.   подав   відмову   від
адміністративного позову.
     Суд першої інстанції, прийнявши відмову від позову, у зв'язку
з чим закрив провадження у справі, діяв в межах п. 2 ч. 1 ст.  157
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , врахувавши, що така відмова не суперечить
законодавству  та  не  порушує  чиїх-небудь  прав  і  охоронюваних
законом інтересів.
     Суд касаційної інстанції знаходить  правильною  позицію  суду
першої інстанції  щодо  необхідності  присудження  всіх  понесених
позивачем у справі витрат, зокрема  витрат  зі  сплати  державного
мита та витрат  на   інформаційно-технічне  забезпечення  судового
процесу,    відповідачу,    оскільки    відмова    позивача    від
адміністративного    позову    була     зумовлена     задоволенням
адміністративного позову після його подання до суду.
     Посилання податкової інспекції у касаційній скарзі на те,  що
на час звернення позивачем з позовом до суду про стягнення сум ПДВ
за листопад - грудень 2004 року та січень 2005 року не були сумами
бюджетної заборгованості по тій причині, що за вимогами п. 4 Указу
Президента України "Про деякі  зміни  в  оподаткуванні"  №  857/98
( 857/98 ) (857/98)
         від 07.08.1998 р. не настав  строк  відшкодування,  суд
касаційної  інстанції  відхиляє  з   тих   підстав,   що   питання
правомірності заявлених вимог по  суті  не  розглядалося.  Позивач
реалізував своє право на  відмову  від  адміністративного  позову,
просив закрити провадження у справі і представник  відповідача  не
заперечував  проти  цього.  Суд,  прийнявши  відмову  і   закривши
провадження у справі, правильно  керувався  вимогами  ст.  95  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         при присудженні судових витрат.
     Керуючись   ст.   ст.   220,   223,    230,    231    Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , суд  касаційної
інстанції, -
     У Х В А Л И В:
     Касаційну   скаргу   Спеціалізованої   державної   податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської
області від 10.10.2005р.
     та ухвалу Харківського апеляційного господарського  суду  від
20.12.2005 р. - без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для  провадження
за винятковими обставинами.
     головуючий суддя   Н.Г. Пилипчук
     судді       Л.I. Бившева
     Л.В. Ланченко
     О.М. Нечитайло
     О.I.  Степашко