Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді  Фадєєвої Н.М.

суддів: Гончар Л.Я., .Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.

при секретарі - Деревенському I.I.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка" Цвинтарної О.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року по справі за позовом прокурора м. Севастополя в інтересах  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка"  про стягнення 6778,30 грн.,

У червні 2005 року прокурор м. Севастополя в інтересах  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгтехніка"  про стягнення 6778,30 грн., мотивуючи тим, що  відповідач  в порушення положень Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  (875-12) не проведена атестація робочого місця для працевлаштування  інваліда, не інформував відповідні органи про наявність вільного робочого  місця для працевлаштування інваліда.

_____________________________________________________________

Справа № К-27105/06  Доповідач: Леонтович К.Г.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 8 грудня 2005 року, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року,  в задоволенні позову відмовлено  з підстав пропуску строку  для застосування штрафних адміністративно-господарських санкцій.

Не погоджуючись  з рішенням господарського суду та  постановою апеляційного господарського суду Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало касаційну скаргу, в якій  просить  скасувати постанову апеляційного суду, яка  прийнята з порушенням норм матеріального права, прийняти нове рішення із задоволенням позовних вимог.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ТОВ "Торгтехніка"  у 2003 р.  в порушення ст.ст.19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12)   не було створене робоче місце для працевлаштування інваліда,  Товариство не інформувало  державну службу зайнятості  та місцеві органи соціального захисту населення  про вільні робочі місця, на яких може використовуватися праця інвалідів, тому відповідач був зобов'язаний  перерахувати на рахунок позивача  суму штрафних санкцій  в розмірі 6778,30 грн. за одне робоче місце не зайняте інвалідом. Вказана сума штрафу відповідачем не була сплачена, внаслідок чого утворилася заборгованість, тому вимоги Фонду є обгрунтованими. Суди прийшли до  вірних висновків, що штрафні санкції, передбачені ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) є різновидом адміністративно-господарських санкцій ( в редакції, що діяла до 01.01.2006 р.), а тому для обчислення строку їх стягнення  суди  правильно керувалися  нормами ст.250 ГК України (436-15) , згідно якої штрафні санкції можуть бути застосовані  протягом 6 місяців з дня виявлення  порушення, але не пізніше  1 року з дня порушення. Оскільки штрафні санкції відповідач повинен був сплатити не пізніше 15.04.2004 р., то строк застосування санкції  спливав 15.04.2005 р., прокурор звернувся із позовом 23.06.2005 р., з цих підстав суди вірно визначили пропуск строку  на застосування штрафних санкцій.

Апеляційний суд прийшов до правильних висновків,  не застосування положення  ст.20 вказаного Закону до даних правовідносин, що набрала чинності з 01.01.2006 р.  стосовно того, що  при стягненні  адміністративно-правових санкцій  не застосовуються строки, визначені ст.250 ГК України (436-15) , оскільки згідно ст.58 Конституції України (254к/96-ВР) , нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права безпідставні і  не спростовують висновки  судів першої та  апеляційної інстанції, при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції не допущено порушення норм матеріального і процесуального  права, які б  могли призвести до  неправильного вирішення справи, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

У відповідності зі ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної  інстанції  залишає  касаційну  скаргу  без задоволення,  а  судові рішення - без змін,  якщо визнає,  що суди першої  та  апеляційної  інстанцій  не  допустили  порушень  норм матеріального  і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230,231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 8 грудня 2005 року  та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2006 року залишити без змін,

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно: