ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання Дашківській О.Є.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за
позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в
Комсомольському районі м. Херсона про призначення пенсії зі
зниженням пенсійного віку, яка переглядається за касаційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області
від 20 квітня 2004 року
у с т а н о в и л а :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
УПФ України у Комсомольському районі м. Херсона про спонукання
призначити пенсію із зниженням пенсійного віку на 8 років.
Зазначав, що з 13 липня 1987 року і протягом наступних 18
днів працював на будівництві мосту через річку Прип'ять у
30-кілометровій зоні, тобто в зоні відчуження, а тому, за
правилами п.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, набув права на пенсію із зменшенням
пенсійного віку.
Оскільки своїм рішенням від 6 лютого 2003 року УПФ відмовило
у призначенні пенсії - просив визнати відмову неправомірною та
задовольнити позов.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 22
грудня 2003 року позов задоволено.
Новим рішенням апеляційного суду Херсонської області від 20
квітня 2004 року у задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права, просить рішення останнього скасувати та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.202 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
За змістом роз'яснень наведених у п.1 Постанови Пленуму
Верховного Суду України №11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.1976 р. "Про
судове рішення" , рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а обгрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засіданні.
Постановлені судові рішення зазначеним вимогам не
відповідають.
Так, згідно із п.1 ст.55 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, особам, які працювали або
проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії
надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для
одержання державних пенсій, зокрема особам, які працювали у 1987
році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів пенсійний вік
зменшується на 8 років.
За визначенням наведеним у п.1 ч.2 ст.2 Закону, зона
відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в
1986 році.
Таким чином, для правильного вирішення справи суди мали
з'ясувати чи працював позивач в 1987 року у зоні відчуження, а
якщо працював, то протягом скількох календарних днів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу
начальника Мостобудівного загону №73 мостобудівного тресту №1
Головмостобуду Міністерства транспортного будівництва СРСР № 107
"а" К від 8 липня 1987 року позивача з 13 липня 1987 року
направлено на будівництво мосту через річку Прип'ять на автошляху
м.Славутич-Чорнобильська АЕС, на монтаж бетонного заводу .
Відповідно до довідки правонаступника Мостобудівного загону
№73 - ДП АТ "Мостобуд" "Мостозагін №73", ОСОБА_1 відпрацював на
будівництві мосту через річку Прип'ять 18 днів і йому з окладу у
136,75 рублів нарахована заробітна плата у чотирикратному розмірі
(547 рублів) (а.с. 19).
Також встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в
Комсомольському районі м. Херсона позивачу відмовлено у зменшенні
пенсійного віку, оскільки за висновком, викладеним у протоколі
засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням
та виплатою пенсій від 06.02.2003 р., неможливо визначити період
роботи позивача в 30 -ти кілометровій зоні із-за відсутності
підтверджуючих документів.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що
довідки виданої ДП АТ "Мостобуд" Мостозагону № 73 від 4.01.1993
р. про перебування у відрядженні на роботах пов'язаних з
ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та посвідчення
учасника ліквідації наслідків аварії (категорія 2) достатньо для
підтвердження факту роботи позивача протягом 18 днів у зоні
відчуження в 1987 році.
Скасувавши рішення та постановивши нове, про відмову у
позові, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не навів
достатньо доказів на підтвердження роботи у зоні відчуження
протягом 18 днів у 1987 році, а надана довідка не відповідає
Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення
пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, зокрема у довідці відсутні посилання на первинні документи
за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена
довідка.
Проте, у повному обсязі погодитись з судовими рішеннями не
можливо.
Так, апеляційний суд правильно зазначив, що посвідчення
учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з достовірністю не
підтверджує виконання позивачем робіт у зоні відчуження та
тривалістю, що дає право на зменшення пенсійного віку, а у довідці
дійсно відсутні посилання на первинні документи.
Обгрунтованим є також твердження апеляційного суду про те,
що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова
книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів
у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів,
виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними
установами, як то передбачено Порядком підтвердження наявного
трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової
книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637
( 637-93-п ) (637-93-п)
(з наступними змінами).
Однак, правові висновки зроблені апеляційним судом на
підставі встановлених фактів не відповідають дійсному змісту
правових норм, на які послався суд.
Зокрема, встановивши, що довідка про роботу в зоні
відчуження не містить посилання на первинні документи,
апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що судом першої
інстанції обставини справи встановлені повно.
Встановивши, що відмова відповідача у призначенні пенсії із
зменшенням пенсійного віку відповідає правилам п.1 ст. 55 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
та згаданому
Порядку, апеляційний суд залишив поза увагою те, що Закон не
містить переліку доказів якими підтверджується факт роботи у зоні
відчуження, а за змістом п.20 Порядку, відсутність у довідці
посилань на первинні документи не визначено підставою для відмови
у призначенні пільгової пенсії.
Крім того, апеляційний суд не звернув у вагу на те, що
комісія УПФ не посилалася на невідповідність довідки Порядку, як
на підставу відмови у призначенні пенсії.
За наведеного, та з урахуванням того, що можливість
з'ясування обставин пов'язаних з участю позивача у ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС не вичерпано, а судами, всупереч вимогам
ст.15 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не створені умови для всебічного і
повного дослідження цих обставин - рішення апеляційного суду в
частині вирішення позову по суті є незаконним і не обгрунтованим.
Оскільки касаційний суд не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу (ч.1 ст.220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
), тобто наведені недоліки судового рішення ним не
можуть бути усунені, то за правилами ч.2 ст.227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
це є підставою для скасування рішення апеляційної
інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 20 квітня
2004 року в частині постановлення нового рішення скасувати, а в
решті залишити без змін, з направленням справи на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
А.О.Рибченко
М.Г. Кобилянський
Д.В.Ліпський