К/С № К-7345/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Бившевої Л.I.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Ткаченка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
на рішення господарського суду Житомирської області від
30.11.2004 р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 26.04.2005 р.
у справі № 10/215 "на"
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне
українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс"
до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від
30.11.2005р., залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 26.04.2005р., задоволено
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне
українсько-німецьке підприємство "Житомир-Полісакс". Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної
державної податкової інспекції від 18.06.2004 року № 3060/26-0 в
частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 296
грн.
Рішення мотивовані тим, що у відповідача були відсутні
підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення,
оскільки його висновок про порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
згідно якого не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні
податковими накладними чи митними деклараціями, є безпідставним.
Житомирська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким
у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Вважає, що позивач
безпідставно відніс до складу податкового кредиту ПДВ по операціях
з ТОВ "Плутон" на загальну суму 215499,96 грн.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце
касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання
не направив.
Представник позивача у судовому засіданні просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як
законні та обгрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Доповненнями до акту перевірки з питань дотримання позивачем
при взаємовідносинах з ТОВ "Плутон" за вересень, листопад, грудень
2002 року від 11.02.2003 р. № 106/7/23-4 вимога законодавства
зафіксовано порушення вимог п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№168/97-ВР від 03.04.1997 р., яке полягало в тому, що позивач
протягом вересня, листопада, грудня 2002 року включив до складу
податкового кредиту ПДВ у розмірі 215499,00 грн. сплачений по
операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Плутон",
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого
рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27.01.2004
р. визнано недійсним з 06.05.1999 р., а тому, виписані даним
постачальником податкові накладні не мають юридичної сили.
Податковим повідомленням-рішенням Житомирської ОДПI від
18.06.2004р. №3060/26-0 позивачу донараховано 12592 грн. податку
на додану вартість та застосовані штрафні санкції в розмірі
6296,00 грн.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів
попередніх інстанцій про неправомірність висновків податкового
органу стосовно відсутності права у позивача на включення до
податкового кредиту сплаченого ПДВ в сумі 215499,00грн. на
підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Плутон".
Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
між позивачем та ТОВ "Плутон" укладені договори купівлі-продажу №
7-5/2002 від 03.09.2002 р. та №7-6/2002 від 21.11.2002 р., згідно
з якими ТОВ "Плутон" поставив позивачеві поліпропілен марки А4-71К
та F 401К, а позивач, в свою чергу, здійснив розрахунки у
безготівковій формі на рахунок ТОВ "Плутон" повністю. ПДВ сплачено
до бюджету повністю.
Протягом вересня, листопада та грудня 2002 року позивач
відобразив податковий кредит у розмірі 215499,96 грн. у податкових
деклараціях.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на
час формування позивачем спірного податкового кредиту) податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата
коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або
отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що
засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт,
послуг).
Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону,
лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку
права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих)
сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат.
Визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку
з моменту внесення в реєстр платників ПДВ не може бути підставою
для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким
контрагентом на час здійснення господарської операції. На час
вирішення даного спору запису до єдиного державного реєстру про
припинення реєстрації ТОВ "Плутон" не внесено, отже, виходячи із
вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ця юридична особа не є
такою, що припинилася. Тому, за загальним правилом, ця особа не
втратила статус платника податку.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційні скарзі,
відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки вони суперечать
вищевикладеній позиції.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Житомирської обл.. від 30.11.2004 р. та постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис А.I. Брайко
підпис Л.В. Ланченко
підпис Л.I. Бившева
підпис О.I. Степашко
Згідно з оригіналом
Суддя Н.Г. Пилипчук