Обставини справи: Державне виноробне підприємство "Привітне" Національного виробничо-аграрного об`єднання "Масандра" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002002301/0/186 від 01.08.2005р. та №0001992301/0/1845 від 01.08.2005р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач правомірно користувався пільгами з ПДВ, відповідно до п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки реалізовував виноматеріали виключно підприємствам вторинного виноробства. Крім того, зазначив, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником і сплачує фіксований податок, у зв’язку з чим господарство правомірно не виплачувало дивіденди за 2003-2004 роки і за І квартал 2005р.

Постановою Господарського суду АР Крим від 29.-30.08.2005р. адміністративний позов задоволено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. постанову Господарського суду АР Крим від 29.-30.08.2005р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2007р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.11.2005р. скасовано з передачею справи до Севастопольського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду АР Крим від 29.-30.08.2005р. за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2007р. рішення Господарського суду АР Крим від 29.-30.08.2005р. у справі № 2-27/12320-2005 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2010р. рішення Господарського суду АР Крим від 29-30.08.2005р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.07.2007р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.11.2010р. справи прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.04.2011р. допущено заміну позивача Державне виноробне підприємство "Привітне" Національного виробничо-аграрного об`єднання "Масандра" його правонаступником Державним підприємством "Привітне".

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює на заводі вторинного виноробства реалізацію виноматеріалів, які мають встановлений статус підакцизних товарів, оскільки визначені під кодом 22 04 згідно Гармонізованої систему опису та кодування товарів, у зв’язку з чим донарахування сум ПДВ та застосування штрафних санкцій є правомірним. Крім того зазначає, що сплата фіксованого сільськогосподарського податку не позбавляє платника податків – державних підприємств, обов’язку відраховувати відповідну частку прибутку у встановлений законом порядок.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України (2747-15) .

В період з 12.07.2005р. по 29.07.2005р. (з перервою у роботі 16.07.2005р., 17.07.2005р., 23.07.2005р. та 24.07.2005р.) ДПІ у м.Алушті АР Крим було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним виноробним підприємством "Привітне" Національного виробничо-аграрного об’єднання "Масандра" за період з 01.07.2003р. по 31.03.2005р., за результатами якої складено акт №84/23-2-8/00412725 від 01.08.2005р. (т.1 а.с. 14-73).

Згідно вищезазначеного акту перевірки, встановлено зокрема порушення п.п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого податкові зобов’язання по реалізації виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства перевіркою були виключені із сільськогосподарської декларації №2 і включені в загальну декларацію №3, та донараховано податку на додану вартість в розмірі 623058,00 грн.

Крім того, встановлено порушення п.1 постанови КМ України №557 від 22.04.2003р. (557-2003-п) , ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" та ст. 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік", а саме не було нараховано та сплачено у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню в спеціальний Фонд державного бюджету в сумі 225600,00 грн.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства відповідачем 01.08.2005 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002002301/0/1846 (т.1 а.с. 12) про визначення позивачу суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 952379,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 623058,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 329321,50 грн.;

- №0001992301/0/1845 (т.1 а.с. 13) про визначення позивачу суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних) в розмірі 329245,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 225600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103645,00 грн.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки в період з 01.07.2003р. по 30.03.2005р. позивач сплачував фіксований сільськогосподарський податок та сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва і продуктів її переробки, складала у 2003р. – 75,7% та у 2004р. – 76,3% загальної суми валового доходу від реалізації товарів (робіт, послуг), у зв’язку з чим позивач застосовував спеціальний режим оподаткування, щомісячно подавав до податкового органу дві декларації з ПДВ.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі-Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону №168 до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону (дію пункту 11.29 статті 11 було продовжено на період до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003 р. №1352-IV (1352-15) , до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23.12.2004р. №2287-IV (2287-15) ) в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

З аналізу вищезазначеної норми слідує, що пільги розповсюджувались на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за попередній звітний (податковий) рік становить не менш 50% загальної суми валового доходу підприємства, від операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, операцій з поставки продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Як зазначено в акті перевірки, позивач має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція) №624 від 15.05.2001р., відповідно до якої йому дозволено виробництво:

- ГСТУ 202001-96 виноградні виноматеріали оброблені;

- РСТ УРСР 1983-88 виноградні виноматеріали для закладки на витримку.

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обліку спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв на давальницьких умовах забороняється, крім виробництва спирту етилового, коньячного і плодового з давальницької сировини нерезидентами за умови повного вивезення готової продукції за межі митної території України.

Переробка спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, виноматеріалів на давальницьких умовах на алкогольні напої та їх взаємний натуральний обмін забороняються.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є підприємством, створеним з метою виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської і виноробної продукції, яке в період, який перевірявся, здійснювало в тому числі вирощування та переробку винограду, продаж продукції власного виробництва (виноматеріалів) на підприємства вторинного виновиробництва.

Згідно експертного висновку Торгово-Промислової Палати Криму №36-О/04-13 від 02 червня 2004 року (т.1 а.с. 93), виноматеріали: "Сонце у бокалі"(з фактичною концентрацією спирту 16,1%, цукор 14,3 г/100мл); "Кагор Південнобережний"(з фактичною концентрацією спирту 17,5%, цукор 18,3 г/100мл); "Старокримський рожевий"(з фактичною концентрацією спирту 17,0%, цукор 7,5 г/100мл); "Мускат білий Таврійський"(з фактичною концентрацією спирту 16,1%, цукор 16,1 г/100мл); "Кіммерія червона південнобережна"(з фактичною концентрацією спирту 16,1%, цукор 12,2 г/100мл); "Кагор Український"(з фактичною концентрацією спирту 16,2%, цукор 16,1 г/100мл) – відповідають коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204299400. Виноматеріал "Портвейн червоний Лівадія"(з фактичною концентрацією спирту 19,7%, цукор 8,2 г/100мл) - відповідає коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204299500. Виноматеріал "Столове біле сухе" (з фактичною концентрацією спирту 12,0%) - відповідає коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2204296500.

Згідно пункту 2 Постанови Верховної Ради України "Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір" (365/96-ВР) встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби" (31/96-ВР) , від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" (179/96-ВР) , від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них" (217/96-ВР) , від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" (313/96-ВР) .

Даною Постановою не визначені критерії віднесення товарів (продукції) до підакцизних товарів. Проте, встановлено, що перелік підакцизних товарів визначається переліком товарів, включених у відповідні Закони України, що встановлюють на них ставки акцизного збору і ввізного мита.

Відповідно до статті 1 і статті 2 Закону України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої" алкогольний напій у вигляді виноматеріалу (код 220429) не включено в перелік алкогольних напоїв, на які цим Законом встановлено акцизний збір, ні по нульовій ставці, ні по якій-небудь іншій.

Оскільки позивач реалізовував виноматеріали підприємствам, які використовували виноматеріали для виробництва готової продукції, ці виноматеріали оподаткуванню акцизним збором не підлягають.

Крім того, вживання у Законі України "Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої" (178/96-ВР) терміну "виноматеріали" не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Виноматеріал оброблений – це продукт первинної переробки винограду, який призначений для виготовлення вин. Також поняття алкогольний напій слід розуміти, як напій який містить алкоголь.

Враховуючи це, до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття та містить алкоголь, у зв’язку з чим виноматеріали не є підакцизним товаром.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008р. по справі Державного підприємства "Радгосп-завод Алушта" до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на позивача розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв’язку з чим позовні вимог в частині є обґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001992301/0/1845 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних) в розмірі 329245,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 225600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 103645,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" передбачалося, що згідно із статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" державні некорпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до спеціального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України з метою забезпечення надходжень до загального фонду Державного бюджету України в обсязі не менше 400.000 тис. гривень.

Пунктом 1 постанови КМ України "Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" №557 від 22.04.2003р. (557-2003-п) визначалося, що відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється державними некорпоратизованими, крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та корпоратизованими, казенними підприємствами (крім державних підприємств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів) та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).

Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" встановлювалося, що господарські організації, зокрема, державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1-2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого постановою КМ України №405 від 30.03.2004р. (405-2004-п) визначалося, що відповідно до цих порядку і нормативу провадяться відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями (крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та державних банків) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році (крім державних сільськогосподарських підприємств, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха та сплачували частину прибутку (доходу) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003р. №557 (557-2003-п) та крім випадків, коли за результатами такої діяльності у 2003 році сплачено у повному обсязі частину прибутку (доходу) відповідно до зазначеної постанови, та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році.

Відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема державними, у тому числі казенними, підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Пунктом 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого постановою КМ України №50 від 15.01.2005р. (50-2005-п) , передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та за результатами фінансово-господарської діяльності у січні - лютому 2005р. здійснюється державними, в тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок") та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Як вбачається з преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі-Закон №2181, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників були визначені в Законі України "Про систему оподаткування" (1251-12) (далі – Закон №1251, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1251 під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Як зазначено в ч.3 ст.1 Закону №1251, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

З ч.8 ст.1 Закону №1251 вбачається, що будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений статтями 14 та 15 Закону №1251.

Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.14 Закону №1251, до загальнодержавних податків і зборів віднесено податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

На підставі системного аналізу норм Закону №1251 (1251-12) , враховуючи зміст ч.3, ч.8 ст.1 цього Закону слідує, що зазначений перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) є вичерпним.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон №334, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнювався також платіж, який здійснювався державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не могло вплинути на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідно до п.20 статті 2 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року № 2542-III (далі БК України, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Закон про державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.7 Закону №1251, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч.1 ст.9 БК України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Відповідно до ч.2 ст.9 БК України, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Відповідно до ч.3 ст.9 БК України, неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності.

Відповідно до Додатків №1 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) , Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету (код 21010000), як дохід від власності та підприємницької діяльності, віднесена до неподаткових надходжень загального фонду державного бюджету.

Таким чином, зазначений платіж не має податкової природи, не є податком, збором або іншим обов'язковим платежем в розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства України.

На підставі викладеного слідує, що такий платіж як "частина прибутку, що вилучається до бюджету", передбачений ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", ст. 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та ст. 65 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" за своєю правовою природою не є податковим платежем (податком, збором, обов’язковим платежем), тому його сплата (стягнення) не охоплюється нормами Закону України №2181 (2181-14) , у зв’язку з чим у відповідача не було правових підстав приймати щодо позивача податкового повідомлення – рішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту наведеної норми слідує, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень.

Позивач просить визнати недійсними оскаржувані рішення, разом з тим, ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002002301/0/186 від 01.08.2005р. та №0001992301/0/1845 від 01.08.2005р.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 10.05.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 16.05.2011р.

На підставі викладено, керуючись статтями 11, 94, 160- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлень-рішень №0002002301/0/186 від 01.08.2005р. та №0001992301/0/1845 від 01.08.2005р.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.