розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. Велика Морська, 1, м. Севастополь, 99011); ' Список ' ' Позивач в особі ' до Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі (вул. Будищева, 9, м. Севастополь, 99001); ' Список '' Відповідач в особі 'про визнання вимог протиправними та їх скасування,

Обставини справи:

30.08.2010 р. державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець"(далі по тексту позивач або підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління у м. Севастополі (далі по тесту відповідач або КРУ) про визнання незаконними та скасування вимоги відповідача в частині спонукання привести у відповідність договори оренди нежилих приміщень, укладених ДП ЦКБ "Чорноморець"і ВАТ "Акар"у 1993 та 1994 роках відповідно до п. 17 "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна"від 04.10.1995 № 786 в частині спрямування 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків –державному підприємству, на балансі якого перебуває майно та відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом, утворену в період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року по договорам оренди, укладеним ДП ЦКБ "Чорноморець"і ВАТ "Акар"у 1993 та 1994 роках, прийняти відповідні заходи щодо перерахування коштів у сумі 368983,44 грн., отриманих від орендної плати, до державного бюджету.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 серпня 2010 р. відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-2558/10/2770.

Ухвалою від 31 серпня 2010 р. закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.09.2010 р. за клопотанням представника відповідача провадження у справі № 2а-2558/10/2770 зупинено до 05.10.2010 року.

Ухвалою суду від 05.10.2010 року поновлено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем ст.ст. 204 та 525 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вважає, що оскільки договори оренди з ТОВ "Акар"є діючими, орендодавцем є підприємство, КРУ не має право вимагати зміну вказаних договорів та перерахування коштів, одержаних по них у якості орендної плати, до державного бюджету.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали, надали суду заперечення у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог. (арк.с. 79)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд

В період з 14.06.2010 року по 05.07.2010 року Контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, про що складений відповідний акт від 05.07.2010 року № 06-21/158 (далі по тексту акт ревізії) (арк.с. 10-44)

На підставі вказаного акту відповідачем прийнята письмова вимога від 30.07.2010 року № 27-06-14-14/1899 "Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності" (далі по тексту Вимога). (арк.с. 8-9)

Відповідно до пункту 2 Вимоги КРУ зобов’язало підприємство:

- При укладені договорів оренди дотримуватися Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) .

- Привести у відповідність договори оренди нежилих приміщень, укладених ДП ЦКБ "Чорноморець" і ВАТ "Акар" у 1993 та 1994 роках відповідно до п. 17 "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) в частині спрямування 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків – державному підприємству, на балансі якого перебуває майно.

- Відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом утворену в період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року по договорам оренди, укладеним ДП ЦКБ "Чорноморець" і ВАТ "Акар" у 1993 та 1994 роках, прийняти відповідні заходи щодо перерахування коштів у сумі 368983,44 грн., отриманих від орендної плати, до державного бюджету".

Підставами для прийняття вказаного пункту Вимоги стали такі обставини.

Протягом 1993-1994 років підприємством були укладені договори оренди нежитлових приміщень з ВАТ "Акар" (насправді з ТОВ "Акар"). До цих договорів на протязі 1994-2007 років укладені додаткові угоди. Будівля, приміщення якої здані підприємством в оренду, розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, б.1. Вона є власністю Держави Україна в особі Міністерства промислової політики України та знаходиться на балансі підприємства. Згідно з п. 17 "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) орендна плата спрямовується - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків - державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває майно. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ підприємство є орендодавцем у тому випадку, коли загальна площа орендуємого майна не перевищує 200 кв.м. У разі перевищення вказаного обсягу - необхідний дозвіл Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, але згідно наданого листа від 05.07.2010 № 10-05-02616 Фондом державного майна України по Севастополю дозволи на укладення договорів оренди державного майна з ВАТ "Акар" не надавались. Ревізією встановлень факт спрямування орендної плати по вказаним договорам у відсотковому співвідношенні: 30 відсотків орендної плати до державного бюджету, 70 відсотків - ДП ЦКБ "Чорноморець", що призвело до недоотримання державним бюджетом 40% орендної плати у сумі 368,98 тис.грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 року органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII (далі по тексту Закон України № 2939) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно із ст. 11 Закону України N 2939 ревізії можуть здійснюватись як в плановому, так і позаплановому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України N 2939 плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Як було зазначено вище, відповідачем була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності позивача. Законність її проведення підприємством не оскаржується.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України N 2939 головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (550-2006-п) якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Таким чином, дії відповідача щодо складення за результатами ревізії відповідного акту та вимог до позивача відповідають діючому законодавству.

Під час розгляду справи судом встановлені такі обставини:

07.07.1993 року між ТОВ "Акар" та позивачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 385,3 кв.м. під офіс строком на 50 календарних років. Додатковою угодою від 22.11.1994 року ТОВ "Акар" передано нежиле приміщення площею 10 кв.м. для розміщення супутникової антени, при цьому у договорі визначено вважати площу орендованого приміщення – 395 кв.м.

04.10.1993 року підприємством укладений з ТОВ "Акар" договір оренди нерухомого майна, відповідно до якого остатньому були надані в оренду територія, загальній площею 90,0 кв.м. під гаражі строком на 50 календарних років.

15.03.1994 року був укладений договір, яким позивач передав ТОВ "Акар" нежиле приміщення столової, загальною площею 300 кв.м., строком на 50 календарних років. 01.01.1996 року сторони уклали додаткову угоду до договору відповідно до якої ТОВ "Акар" додатково передані нежитлові приміщення (літня столова та склад) загальною площею 150 кв.м. строком на 10 років з можливістю "автоматичної" пролонгації.

12.09.1997 року позивач та ТОВ "Акар" уклали додаткову угоду до договорів від 07.07.1993 року, 04.10.1993 року та 15.03.1994 року, відповідно до якої ТОВ "Акар" орендує у позивача наступні площі:

- під офіс, загальною площею 395 кв.м.;

- столову, загальною площею 460 кв.м., у тому числі зал столової – 94 кв.м., підсобні приміщення (зокрема: літня веранда, підвальні приміщення, сходові прольоти, санітарні та господарчі блоки) – 366 кв.м.;

- площа під гаражні приміщення – 140 кв.м.

Цією угодою визначені нові розміри орендної плати щодо кожного з об’єктів оренди.

01.02.2004 року та 05.06.2007 року позивачем з ТОВ "Акар" були укладені додаткові угоди до договорів оренди від 07.07.1993 року, 04.10.1993 року та 15.03.1994 року. Цими угодами сторони так саме визначили приміщення, що орендуються, їх розміри та розміри орендної плати щодо кожного з приміщень.

Суд зазначає, що в акті ревізії та Вимоги КРУ помилково зазначив у якості контрагента позивача по договорам оренди ВАТ "Акар" (замість ТОВ "Акар"), але вважає, що це технічні описки, які не можуть вплинути на законність прийнятого відповідачем рішення.

Статтями 525, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 1 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями. (далі по тексту Методика КМУ) Методику і порядок розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Відповідно до ч. 2 п. 17 Методики КМУ (786-95-п) у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук, орендна плата спрямовується:

- за окреме індивідуально визначене майно підприємства, організації (крім нерухомого) - підприємству, організації;

- за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.

Як було зазначено раніше договори оренди були укладені між підприємцем (орендодавцем) та ТОВ "Акар". Вказані договори є діючими, в установленому законом порядку не скасовані, недійсними не визнані, а тому, повинні виконуватись на тих умовах, на яких вони були укладені. Ці договори є первинними документами для бухгалтерського обліку господарських операцій

З урахуванням зазначеного висновок КРУ про протиправність спрямування орендної плати по вказаним договорам у відсотковому співвідношенні: 30 відсотків орендної плати до державного бюджету, 70 відсотків ДП ЦКБ "Чорноморець" та вимога відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом утворену в період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року по договорам оренди, укладеним ДП ЦКБ "Чорноморець" і ВАТ "Акар" (ТОВ "Акар") у 1993 та 1994 роках, прийняти відповідні заходи щодо перерахування коштів у сумі 368983,44 грн., отриманих від орендної плати, до державного бюджету суперечить діючому законодавству.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 2 та 4 Закон України від 10.04.1992 року № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об'єктами оренди за цим Законом зокрема є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Аналогічні норми містились і у попередніх редакціях вказаного закону.

Згідно зі ст.ст. 759 та 760 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України визначено, що Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм права, суд дійшов висновку, що об’єкт оренди є не лише суттєвою, а ще і незміною умовою договору найму (оренди). Зміна об’єкта оренди тягне укладення нового договору.

Таким чином, суд вважає що додаткові угоди до договорів оренди, укладених підприємством з ТОВ "Акар", від 01.01.1996 року, 12.09.1997 року, 01.02.2004 року та 05.06.2007 року є за своєю суттю ні додатковими угодами до раніше укладених договорів, а новими договорами оренди. Тому, на них повинно розповсюджуватись законодавство, що діяло на момент їх підписання.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного майна" в редакції від 15 вересня 1995 року N 326/95-ВР (326/95-ВР) орендодавцями є:

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, - щодо майна, яке перебуває відповідно у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності;

державні підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених в абзацах другому і третьому цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) і нерухомого майна.

Згідно зі ст. 5 Закону України, від 10.04.1992, № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" в редакції 2004 року орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;

органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Як було встановлено під час розгляду справи, площа, яка орендується ТОВ "Акар" перевищує 200 кв.м. Фонд державного майна України та його регіональне відділення дозволу на передання в оренду зазначених нежитлових приміщень не надавав. А тому, відповідно до вимог закону лише Фонд державного майна України може бути орендодавцем у відносинах оренди з ТОВ "Акар".

Відповідно до ч. 1 п. 17 Методики КМУ (786-95-п) у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:

- за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету;

- за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно;

- за майно, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), - до державного бюджету. Якщо господарське товариство, створене у процесі приватизації (корпоратизації), утримує об'єкти житлового фонду, що не ввійшли до його статутного фонду, - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків господарському товариству.

Таким чином, Вимога КРУ в частині зобов’язання підприємства привести у відповідність договори оренди нежилих приміщень, укладених ДП ЦКБ "Чорноморець" і ТОВ "Акар" у 1993 та 1994 роках відповідно до п. 17 "Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна" від 04.10.1995 № 786 (786-95-п) в частині спрямування 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків – державному підприємству, на балансі якого перебуває майно є правомірною.

За таких обставин позовна заява підлягає задоволенню частково.

Повний текст рішення викладений 02.11.2010 року.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 письмової вимоги Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі № 27-06-14-14/1899 від 30.07.2010 року в частині вимог відобразити в обліку заборгованість перед бюджетом утворену в період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року по договорам оренди, укладеним ДП ЦКБ "Чорноморець" і ВАТ "Акар" у 1993 та 1994 роках, прийняти відповідні заходи щодо перерахування коштів у сумі 368983,44 грн., отриманих від орендної плати, до державного бюджету.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" судовий збір в сумі 1,70 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.