розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовомфізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про скасування вимоги про сплату недоїмки,

У лютому 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій протиправними та скасування вимоги управління ПФУ від 6 лютого 2013 року № Ф-235 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4572 грн 42 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) звільняється від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, у зв'язку з чим, оскаржувані вимоги підлягають скасуванню.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 13лютого 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними дії управління ПФУ щодо нарахування позивачу недоїмки зі сплати мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2012 рік у сумі 4572 грн 42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI (3609-17) "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України (2755-17) ", який набрав чинності з 6 серпня 2011 року, статтю 4 Закону № 2464-VI доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування", тому на позивача як на пенсіонера за віком не розповсюджується обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування ним однієї і тієї самої норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 4 Закону 2464-VI.

Касаційний суд, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року (№ К/800/32510/13), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одну і ту ж норму матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, виходив із того, що особа, якій призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонером за віком, що відповідає Прикінцевим положенням Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (1058-15) "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, ОСОБА_1, яка отримує зазначену пенсію і яка обрала спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлена права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

У судовому рішенні від 28 листопада 2013 року (№ К/800/32510/13), на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, касаційний суд виходив із того, що ФОП позивач не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, тому є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і від його сплати не звільняється. При цьому, на думку касаційного суду, пенсійне посвідчення, що видане згідно з пунктом 45 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (z1566-05) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (z1566-05) ), підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

Проте колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановою від 15 квітня 2014 року (№ 21-25а14) наведене рішення суду касаційної інстанції скасувала, а справу направила на новий розгляд до цього ж суду.

Таким чином, підстава встановлена пунктом 1 частини першої статті 237 КАС для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року відпала, а відтак у задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.