Головуючої – Кравченко О.О., суддів – Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Костенка М.І., Матолича С.В., при секретарі – Мельник І.М., за участі представника позивача Катасонова С.І. та ДПІ у Краснокутському районі Семенченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області та Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання дій неправомірними, -

Постановою Господарського суду Харківської області від 7 листопада 2006 року позов приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка до Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області та Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання недійсними рішень ДПІ у Богодухівському районі Харківської області № 401/10/10-014 від 28.04.04р, № 594 від 17.03.05р., № 2369 від 03.12.2003 року, та №281 від 03.02.2005 року про відмову у списанні боргу та зобов’язати списати безнадійний податковий борг, який виник внаслідок форс-мажорних обставин, на загальну суму 128632 89 грн. задоволено частково.

Рішенням суду першої інстанції визнано недійсними рішення ДПІ У Богодухівському районі № 594 від 17.03.045 року та № 281 від 03.02.2005 року, зобов’язано ДПІ у Краснокутському районі Харківської області списати податковий борг позивача в сумі 128632,89 грн. (по фіксованому сільськогосподарському податку – 71432,89 грн., по прибутковому податку – 57200,00грн.) В решті позовних вимог в позові відмовлено.

В основу зазначеного рішення покладено висновки про те, що наявність форс – мажорних обставин підтверджується належними доказами, а скасовані рішення прийняті відповідачем без наявних на це підстав.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване в частині задоволення позовних вимог, та прийнято рішення про відмову у позові.

Рішення суду апеляційної інстанції вмотивоване посиланнями на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , та Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Зокрема суд апеляційної інстанції послався на те, що якщо до моменту винесення ухвали господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство не був сплачений податковий борг або не списаний податковий борг, то після порушення справи про банкрутство порядок сплати податкового боргу або його списання проводиться згідно з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що законами України про Державний бюджет на 2005 та 2006 роки зупинено дію підпунктів в 18.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , фактично виключивши можливість списання безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок обставин непереборної сили.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції ПСП ім. Т.Г.Шевченка звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року скасувати, постанову Господарського суду Харківської області від 7 листопада 2006 року залишити в силі.

Касаційна скарга ґрунтується на порушенні норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти на всебічності дослідження обставин справи та вірного застосування норм матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо того, що на податковий борг позивача не можуть розповсюджуватися процедури списання податкового боргу, визначені Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) вбачається колегією суддів таким, що відповідає нормам матеріального права.

Списання та розстрочення податкового боргу врегульовано статтею 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", списання безнадійного податкового боргу, на списанні якого наполягав позивач – пунктом 18.2 статті 18 зазначеного Закону.

Податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) віднесено до безнадійного податкового боргу підпунктом "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Однак дію зазначеного підпункту "г" зупинено на 2005 рікзгідно із Законами України від 23.12.2004 р. №2285-IV "Про державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) , від 25.03.2005 р. №2505-IV (2505-15) , "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) , на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. №3235-IV "Про державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) , на 2007 рік - згідно із Законом України від 30.11.2006 р. № 398-V (398-16) , на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. №107-VI (107-17) .

Оскільки повноваження органів державної податкової служби України стосовно можливості списання податкового боргу врегульовані нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , які на момент пред’явлення позову (27 березня 2006 року) та винесення рішення судами першої та апеляційної інста нції, не передбачали можливості прийняття ДПІ рішення про списання податкового боргу, який виник внаслідок обставин непереборної сили, то висновок про відмову у позові вбачається колегією суддів обґрунтованим.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України колегія суддів, –

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г.Шевченка залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 травня 2007 року по справі № АС-13/117-06 – без змін.