Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Лісецькій Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопського ВАТ "Бром"

до Красноперкопської ОДПІ

про визнання нечинним податкового-повідомлення рішення

за участю представників:

від позивача – Дерев’ янко О.М. – пред-к,дов. від 30.12.2008 р.

від відповідача – Літовченко І.В. – пред-к, дов. № 21/10/10-0 від 08.01.2009 р.

Суть спору: Красноперкопське ВАТ "Бром" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Красноперкопської ОДПІ (далі відповідач) № 0000212304/0 від 17.11.20008 р., згідно з яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 р. у сумі 70814 грн. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2009 р., надав заперечення на позов ( вих. № 1085/10/10-0.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту .

Під час проведення судових засідань представники сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

Відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007 р., за результатами якої 10.11. 2008 р. склав Акт №1309/23-4/05444552/207 . У зазначеному акті зафіксовано, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п 7.7.2 п.7.7. ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2007 р. в сумі 70814 грн.

На підставі акту перевірки від 10.11.2008 р. №1309/23-4/05444552/207 відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 17.11.2008 р. №0000212304/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70814 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов’язання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом (168/97-ВР) , а податковий період – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена цим законом (168/97-ВР) . Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону (168/97-ВР) , така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону (168/97-ВР) ).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Відповідач у акті перевірки № 1309/23-4/05444552/207 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств, які мали стосунки з контрагентом позивача - ПВКП "Оксамит" - за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції, яка була придбана товариством, встановлено, що перевірку постачальника ПП "Фай-Тех- Сервіс" провести неможливо з причин визнання його банкрутом на підставі ухвалою Дніпропетровського господарського суду по справі Б29/227-07 від 09.08.2007 р. .

Матеріали справи свідчать про те, що у травні 2007 р. позивач придбав у ПВКП "Оксамит" товар на загальну суму 186722,73 (в тому числі ПДВ), сплативши останньому у повному обсязі зазначену суму.

З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач, який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеним контрагентом ПДВ до складу податкового кредиту за червень 2007 р.

Частка ПДВ, сплаченого ПВКП "Оксамит"під час здійснення розрахунків за придбаний товар у зазначений період часу складала 70814 грн.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ, не надав доказів того, що позивач не виконав зобов’язання щодо проведення розрахунків з ПВКП "Оксамит" за придбаний у нього товар, не сплатив суми ПДВ. Крім того, відповідачем не надані доказі існування правовідносин між позивачем та ПП "Фай-Тех- Сервіс"

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобов’язань по ПДВ у зазначений звітний період, надання ним податкових накладних на товар, отриманий у вказаного постачальника, суд вважає, що позивач правомірно включив 70814 грн. до сум бюджетного відшкодування.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті № 1309/23-4/05444552/207 від 10.11..2008 р., на підставі якого складено спірне податкове повідомлення – рішення, його твердження про те, що позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Але на думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У п.п.7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено,що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не пов’язане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.

У зв’язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за червень 2007 р. у сумі 70814 грн.

Крім того, суд вважає необхідним визначити, що акт № 1309/23-4/05444552/207 від 10.11.2008 р. прийнятий за результатами проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007р. Суд вважає, що проведення зазначеної перевірки було здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 (z0925-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (z0925-05) (надалі – Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом господарювання. У п.1.2 Порядку (z0925-05) визначено проведення податковим органом планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковій орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем декларація по ПДВ за червень 2007 р. була здана в податковий орган 19.07.2007 р. За таких обставин згідно з п.п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач мав провести перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по ПДВ не пізніше 19.08.2007 р. Матеріали справи свідчать про те, що перевірка була завершена 18.07.2008 р., тобто з простроченням термінів, передбачених у ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За таких обставин суд вважає, що під час проведення перевірки та складання акту № 1309/23-4/05444552/207 відповідач діяв у спосіб, який непередбачений чинним законодавством України, а викладені в ньому висновки не відповідають діючому законодавству та дійсним обставинам справи.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.03.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.03.2009 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160- 163 КАС України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Красно- перекопської ОДПІІ № 0000212304/0 від 17.11.2008 р. .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Красно перекопського ВАТ "Бром" ( м. Красноперекопськ, вул.. Північна, 2, код ЄДРПОУ 05444552 ) 3,40 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.