провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Ізмаїльської митниці на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року у справі за позовомОСОБА_1 до Ізмаїльської митниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у митному оформленні транспортного засобу, -

В листопаді 2005 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської митниці Державної митної служби України про визнання неправомірними дій посадових осіб, вказуючи, що будучи громадянином Республіки Молдова переїхав на постійне місце проживання до України та 23.05.2005 року прийняв громадянство України.

07 листопада 2005 року, коли він намагався ввезти на територію України автомобіль ВАЗ-21013, кузов НОМЕР_1, двигунНОМЕР_1, 1981 року випуску належний йому на підставі свідоцтва про реєстраціюНОМЕР_3Республіки Молдова, співробітниками Ізмаїльської митниці йому було відмовлено у пропуску на митну територію України відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України транспортних засобів" від 06.07.2005 №2739-ІV у зв'язку з тим, що автомобіль на момент ввезення на митну територію України виготовлений та експлуатувався більше 8-ми років.

Радєв Х.І. вважав, що відмова в пропуску співробітниками Ізмаїльської митниці суперечить вимогам Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 р. №2681-ІІІ (2681-14) , так як цей закон не встановлює будь-яких обмежень, у тому числі і за терміном випуску автомобілю та просив суд зобов'язати відповідача пропустити автомобіль на митну територію України, здійснивши його пільгове митне оформлення.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року, позовні вимогиОСОБА_1 було задоволено та визнано неправомірними дії відповідача. Зобов'язано Ізмаїльську митницю провести митне оформлення належного заявнику автомобіля ВАЗ-21013, 1981 р.в. без сплати ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, Ізмаїльська митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить вказані рішення судів скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач будучи громадянином Республіки Молдова у 1981 році придбав спірний автомобіль ВАЗ-21013, кузов НОМЕР_1, двигунНОМЕР_1, 1981 року випуску, свідоцтво про реєстраціюНОМЕР_3та зареєстрував його компетентних органах Республіки Молдова за місцем проживання.

У 2005 році він знявся реєстрації в Республіці Молдова у зв'язку з вибуттям в Україну на постійне місце проживання.

21 січня 2005 рокуОСОБА_1 зняв з обліку в Республіці Молдова вказаний автомобіль та отримав транзитний НОМЕР_4про що в посвідчені про державну реєстрацію серії 05РТ№169024 компетентними органами була зроблена відмітка.

Згідно довідки №291132 про реєстрацію особи громадянином України (а.с. 13), виданої УМВС України в Одеській області 23 травня 2005 року,ОСОБА_1 отримав громадянство України.

07.11.2005 року, при ввезені на митну територію України вказаного автомобіля, на пункті пропуску "Табаки" посадовими особами Ізмаїльської митниці йому було відмовлено у ввезенні автомобіля та в подальшому його митному оформленні без оплати мита, акцизного збору та ПДВ з посиланням на ст. 1 Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" від 06.07.2005 №2739-ІV.

Проте, з урахуванням положень Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" від 13.09.2001 р. №2681-ІІІ (2681-14) судом першої інстанції було зроблено обґрунтований висновок, з чим вірно погодилась колегія суддів апеляційного суду, про неправомірність дій митного органу, виходячи з наступного.

Як визначено частиною 2 статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення і оподаткування особистих речей, товарів і транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", дозволяється ввезення у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

Оскільки наведена норма регулює більш вузьке коло правовідносин, під які й підпадає даний спір, то за правилами конкуренції норм вона має пріоритет перед статтею 1 Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів", якою визначено загальне обмеження на ввезення транспортних засобів старших 8 років.

Вказаний висновок узгоджується з доповненнями внесеними Законом України від 30.11.2005 р. №3151-ІV (3151-15) до Закону України "Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів" (2739-15) , якими дію статті 1 вказаного Закону щодо обмеження ввозу транспорту старше 8 років припинено щодо осіб при переселенні на постійне місце проживання до України.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Ізмаїльської митниці - залишити без задоволення, а постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року - залишити без змін.