Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Смоковича М.I. Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Чумаченко Т.А., Мироненка О.В.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до прокурора Київського району м. Харкова на бездіяльність посадових осіб прокуратури Київського району м. Харкова та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2006 року,-

В С Т А Н О В И ЛА :

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до прокурора Київського району м. Харкова про визнання неправомірною бездіяльність прокурора та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачем за його заявою від 24 січня 2005 року не було прийнято рішення згідно вимог КПК України (1001-05) і до часу звернення до суду відповідної постанови ухвалено не було. Просив визнати дії відповідача незаконними, зобов'язавши того винести постанову за його заявою від 24 січня 2005 року з наданням йому копій документу, принести письмові вибачення, стягнути держмито в розмірі 3.95 гри., кошти, витрачені на юридичну на юридичну допомогу в розмірі 252.50 грн., витрати, пов'язані з прибуттям до суду в розмірі 121.00 грн., компенсацію на відновлення здоров"я в розмірі 336.90 грн. та моральну шкоду в сумі 4000.00 грн.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2006 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність прокурора Київського району м. Харкова Мельника О.В. з приводу перевірки заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2005 року про порушення кримінальної справи відносно начальника ВДСБЕЗ Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області Кулькіна А.О. Стягнуто на користь заявника держмито в розмірі 3,95 грн., витрати, пов'язані з наданням юридичної допомоги в розмірі 252,50 грн. та відшкодовано моральну шкоди в розмірі 500,00 грн., а разом 756,45 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2006 року апеляційну скаргу помічника прокурора Київського району м. Харкова було задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з відповідача держмита, витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги та моральної шкоди. В цій частині рішення суду скасовано та постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді справи, суд обгрунтовано виходив з того, що відповідач допустив бездіяльність по розгляду заяви позивача від 24 січня 2005 року до прокурора Київського району м. Харкова про порушення кримінальної справи відносно Кулькіна А.А. за ст.ст. 364, 365, 367 КК України (2341-14) , оскільки через 9 місяців постановою від 30 жовтня 2005 року в порушені кримінальної справи було відмовлено.

За правилами ч.2 ст. 97 КПК України (1001-05) , по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.

Всупереч вимогам ч. 4 ст. 97 КПК України (1001-05) , відповідач не здійснив перевірку заяви про злочин в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з прокуратури судових витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги та моральної шкоди, суд вірно послався на те, що відшкодування шкоди з державного бюджету проводиться лише у випадках, що прямо передбачені в законі, відповідно до положень ЦК України (435-15) та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) .

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене, постановлене по справі судове рішення відповідає обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Апеляційного суду Харківської області від 25 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .