представника третьої особи Управління ДАБК виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - ОСОБА_3

провівши у відкритому судовому засіданні касаційний розгляд справи

за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_9 до Київської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест-Олвіс", Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання рішень недійсними,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2007 року, -

У лютому 2006 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_13 звернулися до Київської міської ради з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування пункту 7 її рішення від 10 липня 2003 року № 638-8/798 та рішення від 28 грудня 2004 року № 1160/2570, посилаючись на їх незаконність, а також невідповідність вимогам діючого законодавства щодо будівельних норм та державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2007 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачі пропустили річний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

У поданій касаційній скарзі представник позивачів ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування зазначених рішень та задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились для розгляду справи, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Втім, з таким висновком погодитись не можна, оскільки відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративною юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а цей суб'єкт відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 10 липня 2003 року № 638-8/798, пунктом 7 якого затверджено проект відведення земельної ділянки, та передачею ТОВ "Бест-Олвіс" в оренду на 10 років земельної ділянки, площею 0,07 га, по вулиці Червоноармійській, 44-г у місті Києві, а також рішення від 28 грудня 2004 року № 1160/2570, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ТОВ "Бест-Олвіс" земельну ділянку, площею 0,04 га, по АДРЕСА_1 в оренду, строком на 5 років.

Вказані земельні ділянки надані ТОВ "Бест-Олвіс" для реконструкції магазину, з розширенням під офісний діловий розважальний комплекс, його подальшої експлуатації та обслуговування, а також для будівництва, експлуатації та обслуговування паркінгу та бізнесцентру.

Позивачі, мешканці багатоквартирних жилих будинків, які оточують місце будівництва, вважають, що рішеннями органу місцевого самоврядування порушено їх право користуватися прибудинковою територією, а тому просять їх скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дана справа не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, наведеного у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України. У ній відсутній публічно-правовий спір, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується питання відновлення їх права користуватися земельною ділянкою, прилеглою до будинків, у яких вони проживають.

Отже, у даній справі наявний спір про право, що, у свою чергу, виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Якщо ж провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилом частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення у касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 та 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 березня 2007 року скасувати.

Провадження у справі у порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_9 право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.