Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Маринчак Н.Є.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Шипуліної Т.М.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.01.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р.

у справі № 23/552-АП

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Калініна"

до Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

СВК "Калініна" подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Вільнянської МДПІ Запорізької області від 03.03.2005 р. №0000012400/0, яким нараховано штрафні санкції в сумі 26185,35 грн. за самостійне відчуження активів, що перебувають у податковій заставі та потребують попередньої згоди податкового органу.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р., позов задоволено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про дату, час та місце касаційного розгляду повідомлені Справу розглянуто у відповідності з вимогами ч.4 ст. 221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.05.2003 р. по 30.09.2004 р., за результатами якої складено акт №10/23/059-03728438 від 28.02.2005 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012400/0 від 03.03.2005 р., яким позивача на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу, зобов’язано сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 26185,35 грн.

Як встановлено у справі, право податкової застави активів СВК "Калініна" виникло 08.05.2003 р., що підтверджується записами у Державному реєстрі застав рухомого майна, у тому числі і на посіви озимої пшениці 2003 р. загальною площею 401 га.

З метою поповнення обігових коштів позивачу надано АКБ СР "Укрсоцбанк" грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, згідно договорів про надання невідновлюваної кредитної лінії.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами СВК "Калініна" укладено з АКБ СР "Укрсоцбанк" договори застави майбутнього врожаю.

На виконання вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податк ів перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо узгодження операцій із заставними активами, позивач звернувся до Вільнянської МДПІ Запорізької області із заявою №93 від 23.10.2003 р. про звільнення посівів озимої пшениці із застави.

Рішенням Вільнянської МДПІ Запорізької області №24-049/21 від 02.12.2003 р. звільнено з податкової застави посіви озимої пшениці 2003 р. загальною площею 401 га, що підтверджується і витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03.12.2003 р.

Таким чином посіви озимої пшениці 2003 р. на площі 401 га були вилучені з предмету податкової застави.

Вилучення посівів озимої пшениці 2003 р. надало право позивачу розпоряджатись врожаєм отриманим з цих посівів, в тому числі для забезпечення виконання умов кредитних договорів, сплати податків до бюджетів.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем порядку узгодження операцій із заставними активами, у зв’язку з тим, що податковою службою 20.07.2004 р. проведено опис пшениці 6 класу в кількості 40 т по заставним цінам на загальну суму 16800 грн., яка на час перевірки не виявлена, то судами попередніх інстанцій встановлено, що на день опису пшениці, відповідачем не був проведений лабораторний аналіз описаної пшениці, а тому докази опису пшениці саме 6 класу відсутні. Згідно лабораторних аналізів за результатами врожаю 2004 р. позивач взагалі не отримував врожай пшениці 6 класу. Станом на 27.01.2005 р. в наявності у позивача міститься пшениця в кількості 43 т, яка є фуражною і яка була фактично описана податковим органом 20.07.2004 р.

Описана податковою службою пшениця у кількості 40 т не могла бути реалізована позивачем юридичним та передана фізичним особам, оскільки матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем операцій саме з пшеницею 2 та 4 класів.

Погоджується судова колегія і з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач здійснив продаж, у зазначений відповідачем період з 23.07.2004 р. по 21.09.2004 р., по накладних №289, 308, 310, 314 та передав фізичним особам на виконання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарську продукцію, що використовується у підприємницькій діяльності, зазначені операції не потребують обов’язкового узгодження з податковим органом, відповідно до приписів пп.8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 16800 грн. позивачем сплачений 30.07.2004 р. платіжним дорученням №158, згідно якого перераховано 17788 грн. в рахунок сплати фіксованого сільськогосподарського податку після 01.01.2001 р., за липень, листопад 2003 р.

Щодо заявленого відповідачем на день реалізації позивачем сільськогосподарської продукції податкового боргу у розмірі 26234,18 грн., то судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначена сума є штрафною санкцією, застосованою за порушення норм регулювання обігу готівки згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", і за своєю правовою природою не є податковим зобов’язанням, податковим боргом в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Враховуючи, що у позивача на момент відчуження майна був відсутній податковий борг, висновки судів попередніх інстанцій про право позивача вільно розпоряджатися своїми активами без погодження з податковим органом та відсутність підстав для застосування штрафних санкцій передбачених пп.17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є правильними.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 20.01.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 12.04.2006 р. – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.