Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонське автотранспортне підприємство-16563"

на постанову господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 р.

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р.

у справі № 11/4-АП-07 господарського суду Херсонської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонське автотранспортне підприємство-16563"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В грудні 2006 р. позивач - ВАТ "Херсонське автотранспортне підприємство-16563" звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 05.05.2006 р. № 0004751505/0, від 22.06.2006 р. № 0007111505/1, від 22.06.2006 р. № 0007121505/1.

Постановою господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р., в задоволенні позовних вимог ВАТ "Херсонське автотранспортне підприємство-16563" відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що застосовані податковим органом до позивача штрафні санкції за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по земельному податку відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ВАТ "Херсонське автотранспортне підприємство-16563" оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006 року № 0004751505/0, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку, передбаченого ст. 17 Закону України "Про плату за землю" та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III за затримку на 17 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 6931 грн. 90 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10% у сумі 693 грн. 19 коп.

22.06.2006 року відповідачем також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007111505/1, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку, передбаченого ст. 17 Закону України "Про плату за землю" та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III за затримку на 338 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 47587 грн. 90 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50% у сумі 23793 грн. 95 коп.

Крім того, 22.06.2006 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007121505/1, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку, передбаченого ст. 17 Закону України "Про плату за землю" та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III за затримку на 62 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 5766 грн. 16 коп. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 1153 грн. 24 коп.

Дослідженими в судовому процесі доказами підтверджується прострочення позивачем сплати земельного податку за 2004-2006 роки:

- із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в сумі 6931 грн. 90 коп.;

- із затримкою від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в сумі 5766 грн. 16 коп.;

- із затримкою більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в сумі 47587 грн. 90 коп.

Як вказано вище, спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання зі сплати земельного податку.

Згідно преамбули Закону України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 року (2535-12) № 2525-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 25 Закону України "Про плату за землю" за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України (2768-14) та законами України.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за землю" (2535-12) та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" (2535-12) є загальною з цих питань.

Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

З огляду на викладене, висновок судів щодо правомірності застосування до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями спірної суми штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджується з обставинами справи та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Крім того, колегія суддів погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилань позивача на необхідність застосування в даному випадку норм Господарського кодексу України (436-15) .

Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є складовою податкового зобов’язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону, а не строки застосування адміністративно-господарських санкцій, визначені ст. 250 Господарського кодексу України. Відповідно до положень цієї статті запроваджені нею строки застосовуються до суб’єкта господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонське автотранспортне підприємство-16563" відхилити.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р. та постанову господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.