Головуючого – Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Бим М.Є., при секретарі Мельник І.М., за участі представника позивача Солімчук В.І., та відповідача Панас В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю – правничої компанії "Ніка" до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання протиправною та скасування вимоги, -

Постановою Господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2006 року, залишеною буз змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю – правничої компанії "Ніка" до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 21.07.2006 року за № Ю-421 та рішення про застосування фінансових санкцій, винесених Управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що позивач як платник єдиного податку відповідно до пункту 6 Указу Президента України № 727/98 (727/98) звільняється від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків від фактичних витрат на оплату праці працівників у зв’язку з тим, що цей збір він сплачує у складі сум єдиного податку.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року скасувати, прийнявши рішення про відмову у позові.

В обґрунтування скарги посилається на невірне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти на всебічності дослідження обставин справи та вірного застосування норм матеріального права, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР (400/97-ВР) , яким разом із Законом № 1058-IV (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату п раці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно т і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне задовольнити.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 15 серпня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2006 року по справі № 10/159 скасувати.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю – правничої компанії "Ніка" до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 21.07.2006 року за № Ю-421 та рішення про застосування фінансових санкцій – відмовити.