ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.
суддів: Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від
21.01.05 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області
від 12.07.05 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової
частини А-2488, військової частини А-1895 про стягнення
недосплаченого грошового забезпечення та вихідної допомоги у
зв'язку з незаконним звільненням, скасування наказу № НОМЕР_1,
визнання незаконною дати виключення зі списків особового складу
частини, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного
суду м. Миколаєва з позовом до військової частини А-2488,
військової частини А-1895 про стягнення недосплаченого грошового
забезпечення та вихідної допомоги у зв'язку з незаконним
звільненням, скасування наказу № НОМЕР_1, визнання незаконною
дати виключення зі списків особового складу частини .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.05
року позовні вимоги ОСОБА_1. були залишені без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12.07.05
року апеляційну скаргу ОСОБА_1. було залишено без задоволення, а
рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.05
року - без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даними
рішеннями, посилається на допущені судами порушення норм
матеріального права, просить скасувати рішення Заводського
районного суду м. Миколаєва від 21.01.05 року та ухвалу
апеляційного суду Миколаївської області від 12.07.05 року та
постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального права, колегія суддів вважає, що
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з наказом командира військової (по стройовій частині)
№ НОМЕР_1, ОСОБА_1. звільненого наказом Головнокомандуючого
Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 14.08.03 року
№ 0224 за пунктом 67 підпункту "б" (за станом здоров'я), з
22.10.03 року виключено зі списків особового складу частини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 58 Положення про проходження
військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками
(мічманами) Збройних Сил України після видання наказу про
звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для
лікування у зв'язку з хворобою не надається. Враховуючи те, що
командування військової частини не висувало позивачу вимог
виконувати службові обов'язки в період з 13.10.03 року по 22.10.03
року, то не було й підстав для звільнення його від виконання цих
обов'язків. Отже, дата виключення ОСОБА_1. зі списків особового
складу 22.10.03 року є вірною, а тому немає підстав для стягнення
компенсації грошового забезпечення за 10 діб, оплати за 10 діб
перебування у шпиталі, одноразової грошової винагороди за 10 діб.
Суди при розгляді справи керувались Указом Президента України
від 05.05.03 року № 389/2003 ( 389/2003 ) (389/2003)
"Про надбавки
військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх
справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України
та Управління державної охорони України за безперервну службу",
який передбачає право, а не обов'язок, Міністра оборони України
встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні
надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України
у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі
результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
Також судами правильно встановлено, що відповідно до пункту
2.4 Iнструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за
безперервну військову службу в Збройних Силах України,
затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 ( z0411-03 ) (z0411-03)
від 26.05.03 року виплата надбавки здійснюється в межах фонду
грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових
частин, військових навчальних закладів, організацій, установ. Крім
того наказ Міністра оборони України № 149 ( z0411-03 ) (z0411-03)
від 26
травня 2003 року передбачає, що розмір щомісячної надбавки за
безперервну службу в Збройних Силах України щорічно
встановлюються, виходячі з наявного фонду грошового забезпечення,
за рішенням Міністра оборони України. Як вбачається з рішень
судів, надбавки за безперервну службу нараховувались та
виплачувались ОСОБА_1 у відповідності з розпорядженнями Міністра
оборони України щодо розміру щомісячних надбавок за безперервну
службу в Збройних Силах України у розмірі 15 % від місячного
грошового забезпечення.
Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по
справі, правильно застосовані норми матеріального права при
прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.01.05 року та
ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 12.07.05 року у
справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2488, військової
частини А-1895 про стягнення недосплаченого грошового забезпечення
та вихідної допомоги у зв'язку з незаконним звільненням,
скасування наказу № НОМЕР_1, визнання незаконною дати виключення
зі списків особового складу частини - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
судді: С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом суддя В.I. Співак