УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Богдана С.В., Жепко О.В.
відповідача: не з'явився.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м.Харкова
на рішення Господарського суду Харківської області від
12.08.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 10.10.2005 р.
у справі №А-04/180-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне
підприємство "Технопарк-Пожтехніка"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м.Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №0000192304/0 від 21.04.2005 р. прийнятого
ДПI у Дзержинському районі м.Харкова, яким йому зменшено суму
бюджетного відшкодування з ПДВ на 89597 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
12.08.2005 р., залишеним без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 10.10.2005 р., позов
задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що у позивача виникло право на
податковий кредит у відповідності до Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, сума податкового кредиту з ПДВ
підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та
платіжними дорученнями про оплату вартості товарів.
На судові рішення відповідачем подано касаційну скаргу, у
якій ставиться питання про їх скасування, з прийняттям нового
рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неправильного
застосування судом норм матеріального права.
Вважає, що придбане позивачем обладнання не має статусу
основних фондів і не є матеріальним активом, а тому позивачем
всупереч пп.7.41 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включено до складу податкового кредиту
суми ПДВ від придбаного обладнання у розмірі 89597 грн., яке не
введено фактично до експлуатації та не підлягає амортизації бо не
приймає участі у господарській діяльності.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представники у судовому засіданні касаційної інстанції просили в
задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та
апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач представника у судове засідання касаційної
інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог
ч.4 ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем у період з 06.04.2005 р. по 19.04.2005 р.
проведено документальну перевірку з питань правомірності
визначення позивачем сум податку на додану вартість,
задекларованих до відшкодування з Державного бюджету за 3 квартал
2004 р. по уточнюючому розрахунку, за результатами якої складено
акт №2286/23-40/31643616 від 19.04.2005 р.
На підставі акту перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000192304/0 від 21.04.2005 р., яким
позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму
89597 грн.
Як встановлено у справі, позивачем придбано у різних
контрагентів обладнання для створення лінії по виготовленню
вогнегасників, відповідно до рішення засновників про організацію
виробництва порошкових вогнегасників від 20.12.2001 р. та згідно
актів прийняття робіт по монтажу придбаного обладнання, на
загальну суму 537580,50 грн., в т.ч. ПДВ - 89596,75 грн.
Згідно пп.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном "основні фонди"
слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником
податку для використання у господарській діяльності платника
податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з
дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та
вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або
моральним зносом.
Оскільки придбане позивачем обладнання є закінченим пристроєм
з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, призначеним для
виконання певних самостійних функцій, яке не потребує окремого
вводу в експлуатацію і використовується за необхідністю в
господарській діяльності підприємства, воно не підходить під
визначення незавершеної капітальної інвестиції в необоротні
матеріальні активи.
Підстави отримання податкового кредиту передбачені пп. 7.4.1
п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
згідно якого податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Причому, суми податку на додану вартість, сплачені
(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають
амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого
звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію
основних фондів, а також від того, чи мав платник податку
оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Тобто, право на отримання податкового кредиту відносно
придбання основних фондів не залежить від того чи введені основні
фонди в експлуатацію та чи почали вони використовуватись у
господарській діяльності, головне, що вони були призначені для
використання в господарській діяльності.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит,
згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, вважається дата здійснення першої з
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
На дане обладнання позивачем були отримані від контрагентів
податкові накладні та проведено розрахунки в повному обсязі, що
підтверджується актом перевірки, податковими накладними,
банківськими виписками про перерахування коштів, що були предметом
дослідження суду.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, так як не
спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, повно та
правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з
дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав
для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень
судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду Харківської області від 12.08.2005 р. та
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
10.10.2005 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст постанови складено 13.11.2006 р.