Головуючої – Кравченко О.О., суддів – Васильченко Н.В., Чалого С.Я., Харченка В.В., Матолича С.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу науково-виробничого приватного підприємства "Сумипроектреконструкція" на постанову Господарського суду Сумської області від 5 червня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми до науково-виробничого приватного підприємства "Сумипроектреконструкція" про стягнення, -

Постановою Господарського суду Сумської області від 5 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року було задоволено позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі міста Суми до науково-виробничого приватного підприємства "Сумипроектреконструкція" про стягнення 51883,40 грн. суми боргу зокрема 27560,34 грн. недоїмки по страховим внескам та 24323,06 грн. фінансових санкцій, .

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями НВПП "Сумипроектреконструкція" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Сумської області від 5 червня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно послалися на те, що станом на 28.04.2006р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 51 883,40 грн., яка складається з 27 560,34 грн. недоїмки по страховим внескам та 24 323,06 грн. фінансових санкцій, що підтверджується актом перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду НВПП "Сумипроектреконструкція" від 15.03.2006р. № 47, рішеннями про застосування фінансових санкцій від 22.03.2006р. №№ 203, 204.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" установлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР, яким разом із Законом № 1058-IV (1058-15) не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги пенсійного органу по сплаті внесків до Пенсійного фонду України з суми оплати праці (грошового забезпечення) працівників обґрунтовані.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу науково-виробничого приватного підприємства "Сумипроектреконструкція" відхилити, постанову Господарського суду Сумської області від 5 червня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2006 року залишити без змін.