ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2006
№ К-6614/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників:
позивача Кириченка В.Є., відповідача Чернишової А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Транспортно - логістичної "СіБ Авто" на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2005по
справі №А-42/56-05
за позовом ТОВ "Транспортно - логістичної компанії "СіБ Авто"
до ДПI у Київському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач (далі - ТОВ) звернувся до суду із позовними вимогами
до ДПI у Київському районі м. Харкова (далі - ДПI) про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Господарського суду Харківської області від
19.05.2005 позовні вимоги задоволені. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПI від 12.01.2004 № 0000012360/0 та від
02.02.2005 № 0000012360/1. Стягнуто з ДПI на користь ТОВ судові
витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 - рішення Господарського суду Житомирської області від
19.05.2005 скасовано, в позові відмовлено.
Позивач (ТОВ) звернувся із касаційною скаргою (з
доповненнями), посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права, просить постанову суду скасувати. В
обгрунтування Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не
вірно встановив, що за ст. 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
треба
було звертатися лише до арбітражу при Торгово-промисловій палаті
України. Однак у відповідності з принципом територіальної
підсудності, Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний
арбітраж, підписаною у м. Женеві, ратифікованої Україною
25.01.1963, ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
та Законом України "Про міжнародний
комерційний арбітраж"м ( 4002-12 ) (4002-12)
ТОВ з своїм контрагентом уклали
арбітражне застереження. Скаржник звертає увагу, що суд
апеляційної інстанції застосував загальний перелік, однак у
випадку контракту ТОВ необхідно враховувати територіальний принцип
підсудності, на якому базується застереження, оскільки спори із
ТОВ "Магt GmbН" повинні розглядатися у Ризькому суді.
Скаржник наголошує, що ухвала Ризького Міжнародного
третейського суду жодним чином не протирічить чинному Цивільному
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, Законам України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, "Про здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, і виходячи з того, що заборгованість за контрактом від
06.08.2004 № 3\0411 повністю погашено - підстави для нарахування
пені взагалі відсутні.
Відповідач (ДПI) заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами - ДПI була проведена документальна
перевірка ТОВ щодо дотримання вимог валютного законодавства за
період із 51.10.2004 по 06.01.2005, про що було складено Акт
перевірки від 06.01.2005 №35/23-6/32949623, на підставі якого
прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2004 №
0000012360/0, про нарахування, відповідно до ст. 4 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, пені в розмірі 31 230 грн. за неодержання валютної
виручки.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в
адміністративному порядку, за яким 02.02.2005 ДПI прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0000012360/1.
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення
стали наступні фактичні обставини справи:
06.08.2004 між ТОВ та фірмою "Магt GmbН " м. Гамбург Германія
було укладено зовнішньоекономічний контракт № 03/0411 на купівлю
автопоїзду вартістю на загальну суму контракту 28 185 Євро,
кінцевий строк отримання товару 13.11.2004. Позивач перерахував в
рахунок попередньої оплати товару 28 185 Євро на рахунок фірми
"Магt GmbН", що підтверджується в акті перевірки. Станом на
13.11.2004 товар від фірми "Магt GmbН" не надійшов. Граничний
термін отримання імпортного товару - 13.11.2004. Митна вартість
непоставленого товару по контракту 06.08.2004 №3/0411 складає 28
185 Євро.
17.11.2004 ТОВ та фірмою "Магt GmbН у м. Харкові було
складено доповнення № 02 до контракту № 3/0411 від 06.08.2004,
яким пункт 9.3 викладено в наступній редакції: "Всі суперечки з
приводу контракту повинні розглядатися за місцем знаходження
відповідача. Позови до Постачальника - в Ризькому міжнародному
третейському суді (м. Рига), позови до Покупця - в Міжнародному
комерційному арбітражі при Торгово - промисловій палаті України в
м. Києві".
Під час проведення перевірки ТОВ була надана ДПI довідка
Ризького міжнародного третейського суду від 14.01.2005, про
прийняття до провадження 25.11.2004 позовної заяви ТОВ про
розірвання контракту № 3/0411 від 06.08.2004. В довідці
вказувалось, що заява буде розглянута відповідно до регламенту
суду. Ухвалою Ризького Міжнародного третейського суду від
23.03.2005 по справі № 918/04 затверджена мирова угода між ТОВ
"Транспортно - логістична компанія "Сіб Авто"" та ТОВ "Магt GmbН",
згідно якої відповідач визнав суму заборгованості, сторони в
погашення заборгованості по контракту № 3/0411 від 06.08.2004
зараховують однорідні зустрічні вимоги в сумі 25 609,30 Євро,
різницю в заборгованості в розмірі 2 575,70 Євро ТОВ "Магt GmbН"
зобов'язувалось погасити протягом 7 днів з моменту затвердження
угоди. Дана ухвала була зареєстрована в консульстві Посольства
України в Латвійській Республіці за № 570-116 від 27.04.2005.
Також ТОВ "Магt GmbН" перерахувало на рахунок ТОВ 2 575,70 Євро,
що підтверджується копією платіжного доручення та копією
повідомлення ХОФ АКЕ "Укрсоцбанк".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про
правомірне укладення арбітражного застереження, відповідно до ст.
6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
.
Також суд першої інстанції зазначив, що ДПI невірно розрахував
період, за який нараховується пеня, оскільки Закон України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
чітко визначає, що у разі прийняття судом заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості терміни, передбачені
статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в
цей період не сплачується, і в разі задоволення позову пеня не
сплачується з дати прийняття позову.
Тобто судом встановлено, що позовна заява ТОВ Ризьким
Міжнародним третейським судом була прийнята 25.11.2004, а
граничний термін поставки товару - 13.11.2004, таким чином пеня
повинна бути нарахована за період з 13.11.2004 по 25.11.2004, що
не заперечується ТОВ. (за даний період нарахована пеня ТОВ уже
сплачена).
Також судами не ставилося під сумнів те, що ДПI на час
проведення перевірки було відомо, що Ризьким Міжнародним
третейським судом прийнята позовна заява про розірвання контракту
від 06.08.2004 № 3/0411 та стягнення з нерезидента на користь ТОВ
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції помилково зазначив, що підставою для зупинення
відповідних термінів, може бути лише звернення до Міжнародного
комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при
Торгово-промисловій палаті України, у порядку ст. 4 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія
суддів не може погодитись.
Статтею 4 Закону України від 23.09.1994 № 185 "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(зі
змінами), визначено, що порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення
пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми
неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за
валютним курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним
арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1
і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період
не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в
позові повністю або частково, або припинення (закриття)
провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни,
передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх
порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи
період, на який ці терміни було зупинено. У разі прийняття судом
рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати
прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом. Державні
податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок
безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією
статтею.
Таким чином необхідно звернути увагу, що у зазначеній статті
4 вказано перелік судів - "...судом, Міжнародним комерційним
арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України...". Тобто із зазначеного не
вбачається обмеження резидента на звернення тільки до Міжнародного
комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при
Торгово-промисловій палаті України, оскільки поняття суди - в
контексті Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
носить загальний характер, під
визначення якого підпадає і Ризький Міжнародний третейський суд.
Таким чином із рішенням Господарського суду Харківської
області від 19.05.2005 суд касаційної інстанції погоджується
повністю, так як суд правильно встановив та визнав доведеними
обставини справи, дослідив докази та ухвалив рішення, яким визнав
недійсним податкове повідомлення-рішення, з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, тому постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 05.07.2005 підлягає скасуванню, а рішення
Господарського суду Харківської області від 19.05.2005 залишенню
без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Транспортно - логістичної "СіБ Авто"
задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.07.2005 по справі №А-42/56-05 скасувати.
Рішення Господарського суду Харківської області від
19.05.2005 по справі №А-42/56-05 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: Л.В. Ланченко
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна