ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
01 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого, судді
Смоковича М.I.
суддів
Весельської Т.Ф.
Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.
Чумаченко Т.А.
секретар судового засідання Марушевський А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за позовом приватного підприємця
ОСОБА_1(далі - ПП ОСОБА_1) до Мукачівської міської ради та
Мукачівського міського відділу земельних ресурсів, зацікавлена
особа - відкрите акціонерне товариство "Закарпатавтотранс" (далі -
ВАТ "Закарпатавтотранс") про спонукання вчинити дії за касаційною
скаргою ПП ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 04 жовтня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 року ПП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
Мукачівської міської ради та Мукачівського міського відділу
земельних ресурсів.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що на підставі договору
купівлі-продажу від 18 червня 2003 року, укладеного між нею та
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по
Закарпатській області, їй на праві особистої власності належить
приміщення буфету загальною площею 59,6 кв. м. у АДРЕСА_1
Відповідно до умов договору вона прийняла на себе обов'язок
оформити необхідні документи про право користування (власності) на
земельну ділянку, на якій розміщено приміщення буфету.
На звернення з цього питання Мукачівський міський голова
запропонував їй та іншим суб'єктам господарювання, які є
власниками (орендарями) суміжних приміщень, розробити, погодити та
затвердити проект організації території Мукачівського автовокзалу,
а Мукачівський міський відділ земельних ресурсів безпідставно
зобов'язав її надати згоду землекористувача - ВАТ
"Закарпатавтотранс" на вилучення з його користування відповідної
частини земельної ділянки й роз'яснив встановлений Земельним
кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
порядок вилучення земельних ділянок.
Нею та іншими власниками (орендарями) суміжних приміщень були
виконані вимоги Мукачівського міського голови, проте, останній у
зв'язку з відсутністю згоди ВАТ "Закарпатавтотранс" на вилучення
земельної ділянки в суд з вимогами про примусове вилучення
земельної ділянки не звернувся.
Вважає, що у зв'язку з набуттям права власності на
приміщення буфету вона отримала право користування земельною
ділянкою, на якій розміщений цей об'єкт.
Оскільки бездіяльність відповідачів позбавляє її можливості
самостійно господарювати та виконувати обов'язки землекористувача,
а також сприяє виникненню загрози позбавлення права на законно
набутий об'єкт нерухомості, то просила зобов'язати відповідачів
оформити за нею право на земельну ділянку площею 108,27 кв. м. за
адресою: АДРЕСА_1Закарпатської області шляхом укладення договору
купівлі-продажу спірної земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11
липня 2005 року позов ПП ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано
Мукачівську міську раду та Мукачівський міський відділ земельних
ресурсів оформити за позивачем право на земельну ділянку, площею
108,27 кв. м. по АДРЕСА_1шляхом укладення договору
купівлі-продажу.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04
жовтня 2005 року апеляційну скаргу ВАТ "Закарпатавтотранс"
задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове
рішення, яким відмовлено у задоволені позову ПП ОСОБА_1
У поданій касаційній скарзі ПП ОСОБА_1 просить рішення
апеляційного суду скасувати, як таке, що постановлене з порушенням
норм процесуального та матеріального права та залишити без змін
рішення господарського суду Закарпатської області від 11 липня
2005 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що відповідно до вимог частини п'ятої статті 116
Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
надання земельної ділянки,
що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише
після її вилучення (викупу).
Земельна ділянка, щодо якої позивач просить зобов'язати
відповідачів укласти з нею договір купівлі-продажу, перебуває у
постійному користуванні ВАТ "Закарпатавтотранс", що
підтверджується рішеннями Мукачівського міськвиконкому від 31
грудня 1975 року НОМЕР_1, від 27 серпня 1998 року НОМЕР_2 та
Державним актом на право постійного користування земельною
ділянкою 1-ЗК № НОМЕР_3 від 21 грудня 1998 року.
ВАТ "Закарпатавтотранс" не погоджується на вилучення
земельної ділянки, а доказів наявності судового рішення про
примусове її вилучення позивачем не надано. Постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 20 грудня 2001 року у
господарській справі № 4/83 усі три павільйони, в тому числі і
той, що перейшов у власність позивачу, було зобов'язано винести за
межі території автовокзалу, як такі, що побудовані на пероні
автостанції без погодження із постійним землекористувачем, яким є
ВАТ "Закарпатавтотранс".
Таким чином, позивачем було набуто право власності на
приміщення буфету НОМЕР_4 ресторану станції "IНФОРМАЦIЯ_1", що
підлягає за рішенням суду виносу за межі автостанції.
Також згідно з рішенням Мукачівського міськвиконкому
НОМЕР_5був наданий дозвіл на встановлення на території автостанції
лише металевого павільйону-магазину. Доказів згоди
землекористувача на проведення капітального будівництва позивач
суду не надав.
Вимога позивача про спонукання відповідачів до укладення
договору купівлі-продажу земельної ділянки не може бути прийнята
до задоволення і з тих підстав, що позивач не надав проект
договору та необхідні для його укладення підстави, встановлені
нормами статті 128 ЗК України.
Цей висновок є правильним і таким, що грунтується на
фактичних обставинах справи та відповідає вимогам частини п'ятої
статті 116 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, яким
гарантовано право землекористувачів (власників земельних ділянок)
від безпідставного вилучення земельних ділянок.
Мотивування, викладені в касаційній скарзі, не вказують на
істотні порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального
та матеріального права і не можуть бути взяті до уваги.
За таких обставин, судом апеляційної інстанцій обгрунтовано
відмовлено в задоволені позову ПП ОСОБА_1
Доводи касаційної скарги зазначені висновки судів не
спростовують.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчинення процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1залишити без
задоволення, а оскаржувану ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 04 жовтня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: