Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2003р.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у
складі:
головуючого - судді
судді
судді
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "УУУ"
на рішення господарського суду м. Києва від ХХ.03.2003 р. у справі
№ 000
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
до Приватного підприємства "УУУ"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" звернулось з позовом
до Приватного підприємства "УУУ" про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від ХХ.12.2001р. на підставі ст. 45, 47, 48 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від ХХ.06.2002 року
позовні вимоги задоволене, визнано недійсним договір
купівлі-продажу від ХХ.12.2001 року, укладений між позивачем та
відповідачем, на підставі ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
; стягнуто
з відповідача на користь позивача 203 грн. державного мита.
ПП "УУУ" звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського
суду міста Києва від ХХ.06.2002 року у справі № 000, в який
просить його скасувати та винести нове рішення, яким відмовити
позивачу в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга
мотивована тим, що рішення постановлено з порушенням норм
матеріального та процесуального права, тому не відповідає чинному
законодавству.
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги
заперечує і просить суд залишити її без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників
сторін і дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.
Сторонами у справі ХХ.12.2001 року було укладено договір
купівлі-продажу об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою м.
Київ, вул. Б. 8. Виникнення відповідних прав та обов'язків за
вказаним договором у позивача та відповідача обумовлювалось
порушенням позивачем зобов'язань за іншим договором, а саме
договору займу від ХХ.12.2001 року, укладеним між тими ж
сторонами.
Відповідно до п.1 договору продавець передає, а покупець купляє
належні продавцю на праві власності, згідно акту про прилюдні
торги від ХХ.11.2001р., об'єкти нерухомості, а покупець передає на
розрахунковий рахунок продавця 100000 гривень.
Рішення господарського суду м. Києва № 000 від ХХ.03.2003р.
мотивовано тим, що спірний договір є договором застави і тому він
укладений без додержання вимог, які визначені чинним
законодавством для договорів такого виду.
Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з
висновком господарського суду першої інстанції, що договір
купівлі-продажу від ХХ.12.20001р. с угодою, укладеною під
відкладальною умовою, а тому господарський суд першої інстанції
дійшов хибного висновку, що фактично цей договір є договором
застави.
Заперечення відповідача щодо наявності рішення у справі № 004
судом не було взято до уваги з приводу того, що в ньому не
досліджувалась відповідність спірного договору вимогам чинного
законодавства.
ХХ.10.2002 року Рішенням господарського суду міста Києва по справі
№ 009 за ПП "УУУ" було визнано право власності на майно, що було
предметом спірного договору купівлі-продажу. Судом, при розгляді
згаданої справи, спірний договір було визнано таким, що містить
всі необхідні істотні умови і є дійсним, підстави для визнання
його недійсним відсутні.
Відповідно до положень ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони. Рішення суду справі № 009 вступило в законну
силу, отже має місце преюдиція.
Клопотанням від ХХ.02.2003р. відповідач просить у разі відмови в
задоволенні позовних вимог покласти на позивача судові витрати у
вигляді послуг адвоката в сумі 5000 грн. Понесення вказаних витрат
підтверджується прибутковим касовим ордером № 1 від ХХ.02.2003р.
виданого Адвокатським об'єднанням колегія "ААА".
Відповідно до вимог ст.44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за
проведення судової експертизи. призначеної господарським судом,
витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у
місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших
витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.7 ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в резолютивній частині
рішення вказується про розподіл господарських витрат між
сторонами, про повернення державного мита з бюджету. За таких
обставин колегія Київського апеляційного господарського суду
дійшла висновку, що клопотання про стягнення судових витрат у
вигляді оплати послуг адвоката підлягає задоволенню.
У зв'язку з викладеним, колегія Київського апеляційного
господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції
підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в
задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "УУУ" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від ХХ.03.2003 року у
справі № 000 скасувати повністю і прийняти нове рішення.
В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від ХХ.12.2001
року відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" на
користь ПП "УУУ" 42.50 грн. витрати по сплаті державного мита за
розгляд апеляційної скарги та 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат по
оплаті послуг адвоката.
Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.
Справу № 000 повернути до господарського суду м. Києва.