ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01.10.2002 Справа N 2/3/1899
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів
судової палати у господарських справах у складі <...>:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Якимівський елеватор" на
постанову Вищого господарського суду України від 4 червня 2002
року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Славутич" до відкритого акціонерного товариства "Якимівський
елеватор" про стягнення суми, В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2001 р. товариством з обмеженою відповідальністю
"Славутич" у господарському суді Запорізької області пред'явлено
позов до відкритого акціонерного товариства "Якимівський елеватор"
про стягнення суми.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач
не виконав зобов'язань, покладених на нього договором, про сумісну
діяльність від 19 квітня 1997 року.
Відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на їх
необґрунтованість.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14
грудня 2001 року позов задоволено частково, у сумі 1414127 грн. 28
коп., з тих підстав, що позивач має право на отримання 50%
прибутку відповідно до договору про сумісну діяльність, а згідно
зі статтею 433 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
у випадку відсутності порядку
покриття витрат по договору про сумісну діяльність збитки,
покриваються за рахунок спільного майна учасників договору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 1 березня 2002 року рішення господарського суду
Запорізької області змінено, з відповідача стягнуто 521647,70
грн., у зв'язку з неподанням доказів отримання доходу від сумісної
діяльності, у стягненні 892479,58 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 4 червня
2002 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 1 березня 2002 року скасовано, а рішення господарського
суду Запорізької області від 14 грудня 2001 року залишено без
змін.
Постанова мотивована тим, що у відповідності до договору про
сумісну діяльність пропорції розподілу прибутку не зазначені, тому
господарський суд Запорізької області правомірно визначив право
позивача на 50% отриманого прибутку, тобто законно врахував
упущену вигоду у розмірі 892479 гри. 58 коп.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 серпня
2002 року за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства
"Якимівський елеватор" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 4 червня 2002 року, з мотивів її невідповідності нормам
матеріального та процесуального права і різного застосування Вищим
господарським судом України положень одного й того ж закону в
аналогічних справах.
У судовому засіданні представник відкритого акціонерного
товариства "Якимівський елеватор" висловився в підтримку
касаційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Славутич" не
використало наданого законом права на участь свого представника в
судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи і рішення, які приймались судами в процесі її
розгляду, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, Вищий господарський суд України
зазначив, що обов'язок відшкодувати збитки у відповідача виник у
зв'язку з тим, що ним не були виконані умови договору про сумісну
діяльність.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до статті 430 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, за
договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно
діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то:
будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного
підприємства або установи (що не передаються в оперативне
управління організації, яка є юридичною особою), будування
водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів,
спортивних споруд, шкіл, пологових будинків, жилих будинків тощо.
Встановивши, що відповідно до укладеного сторонами договору,
вони домовились про спільну діяльність у галузі виробництва,
переробки та реалізації сільськогосподарської продукції на
території України та за її межами і предметом безпосередньої
діяльності сторін є надання послуг сільськогосподарським
виробникам зерна, спільна закупка та реалізація зернових культур,
а також інвестування, надання фінансових послуг, створення і
використання нових технологій, організація оптової та роздрібної
торгівлі, посередницькі та представницькі послуги, інші види
діяльності за згодою сторін. Судам слід було дати належну юридичну
оцінку договору, укладеного сторонами, та вирішити питання, чи є
договір, що став підставою для стягнення збитків, за своєю
правовою природою договором про сумісну діяльність.
Вищим господарським судом України помилка, яка була допущена
судами першої та апеляційної інстанції, виправлена не була, що
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
За таких обставин, ухвалені по справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно встановити
всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку та ухвалити
законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 4 червня
2002 року, постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 1 березня 2002 року та рішення
господарського суду Запорізької області від 14 грудня 2001 року
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, 2004 р., N 1