ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01.10.2002 N 5/1062-17/346
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Ангел" на постанову Вищого господарського суду України від 23
травня 2002 року N 5/1062-17/346 ( v_346600-02 ) у справі за
позовом ТОВ "Ангел" до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про
визнання недійсним рішення відповідача N 3047-23-2/23271799/1683
від 17 листопада 2000 року про застосування та стягнення
фінансових санкцій, В С Т А Н О В И В:
У грудні 2000 року ТОВ "Ангел" звернулось до арбітражного
суду Львівської області із позовом до ДПІ у Шевченківському районі
м. Львова про визнання недійсним рішення відповідача
N 3047-23-2/23271799/1683 від 17 листопада 2000 року про
застосування та стягнення фінансових санкцій. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що рішення відповідача не відповідає
положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ), нормам Законів
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) та "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ).
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 19 квітня
2001 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення
відповідача N 3047-23-2/23271799/1683 від 17 листопада 2000 року в
частині донарахування 4120 грн. 96 коп. податку на додану
вартість, 12367 грн. 71 коп. податку на прибуток і застосування
фінансових санкцій у вигляді штрафу з податку на додану вартість у
сумі 4120 грн. 96 коп., штрафу з податку на прибуток у сумі 710
грн. 31 коп. та 17748 грн. 46 коп. пені. У решті рішення ДПІ у
Шевченківському районі м. Львова залишено без зміни.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19 листопада 2001 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 травня
2002 року N 5/1062-17/346 ( v_346600-02 ) постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19 листопада 2001 року
залишено без змін.
Це рішення і постанови мотивовані тим, що укладений між ТОВ
"Ангел" та ПВП "Донеччина" договір N 408 від 1 грудня 1996 року
арбітражним судом визнано недійсним. Тому у покупця за цією угодою
не виникає право на зменшення суми податку на додану вартість.
Крім того, господарська операція, яка фактично не відбулась, не
може бути об'єктом оподаткування, оскільки право власності не
перейшло до іншої сторони.
Ухвалою Верховного Суду України від 22 серпня 2002 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 23 травня 2002 року ( v_346600-02 ) за касаційною скаргою ТОВ "Ангел", де поставлено
питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського
суду України та припинення провадження у справі. Посилання
зроблені на порушення норм процесуального права та невідповідність
оскарженої постанови положенням Конституції України( 254к/96-ВР ).
Заслухавши доповідача, пояснення представника ДПІ у
Шевченківському районі м. Львова, який заперечував проти
задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи,
Верховний Суд України дійшов висновку, що оскаржену постанову
Вищого господарського суду України слід залишити без змін із таких
підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки
діяльності позивача з питання правомірності віднесення на
розрахунки з бюджетом податку на додану вартість за період грудень
1996 року - лютий 1997 року та податку на прибуток по
взаєморозрахунках з ПВП "Донеччина" відповідач виніс спірне
рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування. Підставою для
проведення перевірки було визнання арбітражним судом недійсним
договору N 408 від 1 грудня 1996 року, укладеного між позивачем та
ПВП "Донеччина" (а. с. 7 - 8).
Згідно зі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України N 14-92( 14-92 ) від 26 грудня 1992 року з подальшими змінами "Про
податок на добавлену вартість" об'єктами оподаткування є обороти з
реалізації товарів (робіт, послуг).
Поняття "реалізація" означає діяльність, пов'язану з
передачею права власності на продукцію іншому суб'єкту в обмін на
еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.
У відповідності з п. 2 ст. 7 вищевказаного Декрету Кабінету
Міністрів України ( 14-92 ) сума податку на добавлену вартість
визначається як різниця між сумою податку, одержаного від покупців
за реалізовані товари (роботи, послуги), і сумами податку, що
сплачені або підлягають сплаті постачальникам за виконані роботи,
послуги.
Таким чином, оскільки договір N 408 від 1 грудня 1996 року
визнано недійсним з моменту його укладення, то внесення на
розрахунки з бюджетом податку на добавлену вартість,
перерахованого продавцю у складі ціни, є неправомірним та
суперечить п. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України N 14-92( 14-92 ) від 26 грудня 1992 року з подальшими змінами "Про
податок на добавлену вартість".
Наведене свідчить, що суди дійшли правильного висновку, що
оскільки за визнаною недійсною угодою відсутній об'єкт
оподаткування у продавця, то у покупця виникає право на зменшення
суми податку на добавлену вартість, що підлягає сплаті до бюджету,
на суму податку, перерахованого продавцю у складі ціни товарів за
такою угодою.
Як зазначалось вище, договір між ТОВ "Ангел" та ПВП
"Донеччина" визнано недійсним на підставі ст. 49 ЦК України( 1540-06 ) (а. с. 43 - 45). Оскільки при проведенні господарської
операції за цією угодою мало місце порушення податкового
законодавства, до ТОВ "Ангел" було застосовано певні фінансові
санкції. Таким чином, твердження позивача, що ТОВ "Ангел" двічі
було притягнуто до юридичної відповідальності, є необґрунтованим.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України від 23 травня 2002 року N 5/1062-17/346 ( v_346600-02 )
підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга ТОВ "Ангел" - без
задоволення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ), Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Ангел" залишити без задоволення, а
постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2002
року N 5/1062-17/346 ( v_346600-02 ) - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 16