ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2002                                        Справа N 16/331

                             м. Київ

Верховний Суд  України  на  спільному  засіданні  колегій суддів у

складі:

головуючого судді

суддів

за участі представників

позивача:

відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні за касаційною  скаргою

Приватного   виробничого  підприємства  "П"  на  постанову  Вищого

господарського суду України від 16  квітня  2002  року  справу  за

позовом  Приватного  виробничого підприємства "П" (далі - ПВП "П")

до  Відкритого  акціонерного  товариства   Державної   холдингової

компанії  "КВ"  (далі  - ВАТ "КВ") про стягнення заборгованості за

переказними векселями в сумі 582 379 грн. 41 коп.,

                            встановив:

Позов до Господарського суду Луганської області ПВП "П" пред'явило

27 серпня 2001 року.

Заявлена позовна   вимога  обґрунтовувалась  тим,  що  ПВП  "П"  є

законним векселедержателем векселів № 20350,  № 20347, № 20346 від

22  грудня  2000  року  та  №  36247 від 15 листопада 2000 року зі

строком платежу "за пред'явленням";  платником за цими векселями є

ВАТ "КВ"; всі вони опротестовані нотаріусом у неакцепті.

Рішенням Господарського суду Луганської області від  15  листопада

2001 року в позові відмовлено.  Судове рішення мотивовано тим,  що

відповідно до статті 28 Уніфікованого Закону про переказні векселі

та   прості  векселі  (далі  -  Уніфікований  Закон)  зобов'язання

оплатити  переказний  вексель  виникає  у  платника  тільки  через

акцепт,  а  оскільки  відповідач  не  акцептував  пред'явлені йому

векселі,  то не існує правових  підстав  для  виникнення  у  нього

будь-яких зобов'язань щодо їх оплати. А виконавчий напис нотаріуса

не є безспірним доказом того чи іншого факту або обставини та не є

обов'язковим для суду при ухваленні рішення.

Оскаржуваною постановою  Вищий господарський суд України зазначене

судове рішення залишив без змін з тих самих підстав.

В касаційній  скарзі  ПВП  "П"  ставить  питання  про   скасування

постанови   Вищого   господарського   суду   України   з   підстав

неправильного  застосування  судами  статей  1,  28  Уніфікованого

Закону та статей 4, 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні"

( 2374-14 ) (2374-14)
        ,  згідно з якими  у  разі  видачі  (передачі)  векселя

відповідно  до  договору  припиняються  грошові  зобов'язання щодо

платежу за цим договором та виникають  грошові  зобов'язання  щодо

платежу за векселем;  у разі неплатежу держатель має право учинити

проти акцептанта прямий позов;  вексель, опротестований нотаріусом

у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Заслухавши суддю-доповідача  та  пояснення  представників  сторін,

розглянувши та обговоривши доводи касаційної  скарги,  перевіривши

матеріали  справи,  Верховний  Суд  України  вважає,  що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої  інстанції  встановлено,  що:  ПВП  "П"  є   законним

векселедержателем  зазначених  переказних  векселів,  платником за

якими є неемітент  (трасат)  -  ВАТ  "КВ";  векселі  емітовані  15

листопада  і  22  грудня  2000  року;  6  березня  2001  року вони

опротестовані в неакцепті нотаріусом.

Отже вказані   вексельні   відносини  між  їх  суб'єктами  повинні

регулюватися Уніфікованим Законом, який набув чинності для України

6 січня 2000 року.

Відповідно до  статті  28  цього Закону оплата переказного векселя

здійснюється зі згоди платника (трасата).

Оскільки векселедержатель  згоди  (акцепт)  оплатити  векселі   не

давав,  то  позовна  вимога  про  їх  оплату на підставі протестів

нотаріусів в їх неакцепті неправомірна.

Отже, Вищий господарський суд України при  ухваленні  оскаржуваної

постанови  дійшов  вичерпних юридичних висновків щодо встановлених

обставин справи і правильно застосував  до  спірних  правовідносин

сторін норми матеріального права.

Виходячи з  викладеного  та  керуючись  статтями  111-17  - 111-20

Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        ,

Верховний Суд України

                           постановив:

Касаційну скаргу    Приватного    виробничого   підприємства   "П"

відхилити,  а постанову Вищого господарського суду України від  16

квітня 2002 року ( sp14/065-1 ) (sp14/065-1)
         у даній справі залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.