ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20.04.2002 N 12/2272/9730
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі: <...>
Головуючого судді: <...>
Суддів: <...>
за участю представників:
позивача: Горбунова С.О.
відповідача: Вишневецької В.М.,
розглянувши за касаційною скаргою Відкритого акціонерного
товариства "Львівобленерго" на постанову Вищого арбітражного суду
України від 27 березня 2001 року N 04-1/7-2/73 справу за позовом
Фірми "Global Holdings Limited" (далі - Фірма) до Відкритого
акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство) про
стягнення 2150294,66 доларів США заборгованості за поставлений
природний газ та пені за прострочення його оплати встановив:
За встановленими статтею 15 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - АПК України) правилами дана
справа була підсудна Арбітражному суду Львівської області.
За клопотанням позивача, Виконуючий обов'язки Голови Вищого
арбітражного суду України на підставі статті 17 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
змінив підсудність і передав справу на розгляд
Арбітражного суду Житомирської області.
Позов пред'явлено 17 серпня 2000 року.
Рішенням від 5 жовтня 2000 року позов задоволено в повному
обсязі.
Постановою цього ж суду від 29 січня 2001 року зазначене
судове рішення залишено без змін.
Оскаржуваною постановою Вищий арбітражний суд України рішення
і постанову Арбітражного суду Житомирської області залишив без
змін.
Названі судові рішення обгрунтовані тим, що Товариство не
виконало взяті на себе перед Товариством зобов'язання за договором
N 8-96 від 2 січня 1996 року, а суму заборгованості і пені за
неналежне виконання своїх зобов'язань підтвердило шляхом
підписання акта взаємної звірки розрахунків, складеного і
підписаного з Фірмою 1 лютого 1998 року та шляхом укладення
додаткової угоди до договору N 8/96, в якій закріплені результати
взаємної звірки.
В касаційній скарзі ставиться вимога про скасування постанови
Вищого арбітражного суду України у зв'язку з її невідповідністю
рішенням Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду
України щодо обов'язковості застосування судами строків позовної
давності. Товариство вважає, що в позові Фірмі слід було
відмовити, оскільки позовна вимога про стягнення боргу заявлена з
пропуском загального трирічного строку позовної давності (стаття
71 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, а про стягнення пені - шестимісячного
скороченого строку позовної давності (стаття 72 ЦК). Клопотання
про поновлення пропущених строків позовної давності Фірмою не
заявлялося.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без змін ухвалені Арбітражним судом Житомирської
області рішення і постанову, Вищий арбітражний суд України
мотивував оскаржувану постанову тим, що відповідач визнав
пред'явлену йому претензію на суму ціни позову; розрахунки за
поставлений Товариству на підставі контракту N 8/96 від 2 січня
1996 року природний газ повинні були проводитися на підставі
двосторонніх актів взаємної звірки розрахунків з Фірмою; 1 лютого
1998 року такий акт між Товариством і Фірмою був складений і
підписаний без зауважень; відповідно до цього акта борг Товариства
перед Фірмою з урахуванням передбаченої контрактом пені становить
суму ціни позову, що підтверджено також додатковою угодою N 2,
укладеною між ними 2 лютого 1998 року; зазначена дата додаткової
угоди є датою виникнення права на позов.
Проте зазначені мотиви не грунтуються на всебічній перевірці
обставин справи, а викладені в постанові висновки щодо юридичних
наслідків встановлених обставин не відповідають нормам
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін.
Арбітражними судами встановлено, що контракт N 8/96 був
укладений між Товариством і Корпорацією, яку представляла Фірма.
На підставі договору N 8/96-1 від 3 січня 1997 року Корпорація
уступила Фірмі право своєї вимоги за контрактом N 8/96.
Але з прийнятих у справі судових рішень вбачається, що суди
не з'ясовували, чи сума заявленої Фірмою позовної вимоги
відповідає сумам, уступлених їй за вказаним договором N 8/96-1.
До того ж, ціна позову чітко не була розмежована на борг і
неустойку, а в матеріалах справи відсутній їх обгрунтований
розрахунок, що має безпосереднє юридичне значення для ухвалення
судового рішення по суті спору з урахуванням обов'язковості
застосування строку позовної давності (статті 71, 72, 75 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Суди не врахували, що первісний кредитор має право уступити
новому кредитору дійсну вимогу. Уступлені Фірмі вимоги мали бути
підтверджені, передбаченими в пунктах п'ять і шість Контракту
N 8/96 доказами, але в тексті договору уступки вимоги вони
відсутні.
Акт взаємозвірки та додаткова угода N 2, на яких грунтуються
ухвалені у справі судові рішення, як вбачається з них, були
складені після укладення договору уступки вимоги, відповідно
1 лютого 1998 року і 2 лютого 1998 року.
Зазначеним обставинам суд не дав належної юридичної оцінки і
не зробив висновку про дійсні підстави виникнення вимог Фірми до
Товариства.
Висновок Вищого арбітражного суду України про те, що
розрахунки за поставлений газ проводяться між сторонами контракту
на підставі акта взаємозвірки помилковий, оскільки відповідно до
пункту шостого контракту на підставі акта взаємозвірки
здійснюються лише остаточні розрахунки, а оплата за фактично
поставлений газ мала проводитися в доларах США на рахунок,
письмово вказаний Корпорацією, в такі строки: 50% протягом 25 днів
з дати початку місяця надходження газу і 50% протягом 45 днів з
зазначеної дати.
У зв'язку з цим, всупереч вимогам статті 75 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
під час розгляду справи не було вирішено питання про застосування
позовної давності та початку її перебігу з урахуванням зазначених
обставин.
До того ж, не з'ясовувалось питання щодо відповідності
вимогам валютного законодавства України вказаної умови контракту
про розрахунки за газ в іноземній валюті.
Отже, оскаржувана постанова Вищого арбітражного суду України
і судові рішення Арбітражного суду Житомирської області є
незаконними і необгрунтованими, а тому підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін і,
залежно від встановленого, правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обгрунтоване судове рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Львівобленерго" задовольнити, постанову Вищого арбітражного суду
України від 27 березня 2001 року і рішення від 5 грудня 2000 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Львівської області.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
"Вісник господарського судочинства", N 4, 2003