Верховний Суд України у складі:

головуючого          Кривенка В.В.,

суддів:              Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., 

                     Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., 

                     Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., 

                     Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., 

                     Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., 

                     Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., 

                     Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., 

                     Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., 

                     Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., 

                     Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., 

                     Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., 

                     Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., 

                     Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства "Францішек" (далі ? Підприємство) до Хмельницької регіональної митниці Державної митної служби України (далі ? Митниця, Держмитслужба відповідно) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,

У травні 2008 року Підприємство звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Митниці, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми "Р" від 23 квітня 2008 року № 4, яким йому визначено суму податкового зобов’язання з ввізного мита у розмірі 46 869 грн 72 коп. та застосовано 2 343 грн 49 коп. штрафних санкцій; від 23 квітня 2008 року № 5, яким визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 9 373 грн 94 коп. та застосовано 486 грн 70 коп. штрафних санкцій; від 27 травня 2008 року № 6, яким йому визначено 53 236 грн 81 коп. податкового зобов’язання з антидемпінгового мита та 2 661 грн 84 коп. штрафних санкцій; від 20 червня 2008 року № 7, яким йому визначено 10 647 грн 37 коп податкового зобов’язання з ПДВ та 532 грн 37 коп. штрафних санкцій на підставі акта камеральної перевірки від 3 квітня 2008 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Підприємство зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення видані Митницею з порушенням Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф України" (2097-12) (далі – Закон № 2097-ХІІ (2097-12) ), пунктів 5, 7 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864 (1864-2002-п) (далі – Порядок), та статті 283 Митного кодексу України (далі – МК). Щодо повідомлень від 27 травня 2008 року № 6 та від 20 червня 2008 року № 7 Підприємство зазначило, що актом камеральної перевірки від 3 квітня 2008 року унеможливлюється застосування антидемпінгового мита на підставі того, що, на думку Підприємства, воно застосовується лише до товарів за кодом 6001 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності походженням з Республіки Бєларусь.

Господарський суд Хмельницької області постановою від 25 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2009 року, у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою (rs14756995) від 31 березня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суди першої та апеляційної інстанцій, з думкою яких погодився і суд касаційної інстанції, виходили з того, що у поданих Підприємством вантажних митних деклараціях у графах 16 та 17 відсутні дані щодо країни походження товару та країни призначення товару відповідно. Листом від 19 лютого 2008 року Держмитслужба (на підставі листа Генеральної адміністрації нагляду за якістю, експертизи та карантину Китайської Народної Республіки від 19 листопада 2007 року) повідомила Митницю, що сертифікат про походження товару, наданий працівникам Митниці під час оформлення вантажу, Підприємству не видавався і є фальсифікованим. Таким чином, країна походження товару "трикотажне полотно ворсове з поліестеру пофарбоване, в рулонах" у силу частини 5 статті 283 МК та пункту 7 Порядку є невідомою.

Виходячи з викладеного, оскільки Підприємство не підтвердило походження товару не з Республіки Бєларусь, а правомірність стягнення антидемпінгового мита підтверджена управлінням митно-тарифного регулювання Держмитслужби, суди дійшли висновку про правомірність оформлення товару, ввезеного Підприємством, за повними ставками мита на товар.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування судом статей 72, 86, 90, 282, 283 МК України, пунктів 4, 5 Порядку, підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ), пунктів 3.1, 8.2 рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23 лютого 2001 року № АД-15/2001/52-54 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну хутра штучного та полотна ворсового походженням з Республіки Бєларусь", просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2011 року.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки на товар, ввезений позивачем, сертифікат про походження товару згідно зі статтею 282 МК мав подаватися обов’язково, будь-які інші відомості про походження товару в даному випадку не мають юридичного значення та не можуть бути прийняті з метою підтвердження країни походження товару. Суди встановили, що сертифікат про походження товару від 11 квітня 2007 року № С107/015025/1351 Підприємству не видавався і є фальсифікованим.

У справах, на рішення в яких посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України зазначив, що оскільки при здійсненні процедури розмитнення товарів позивач не допустив порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності та вимог митного законодавства, то застосування до нього санкцій є протиправним. Разом з тим, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених МК (4495-17) , не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви приватного підприємства "Францішек" відмовити.

постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.