ІМЕНЕМ УКРАЇНИ17 червня 2021 року м. Київсправа №705/981/20адміністративне провадження №К/9901/987/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г.,суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 705/981/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - головний спеціаліст Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохов Василь Віталійович, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Кобаля М.І., суддів: Костюк Л.О., Лічевецького І.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - головний спеціаліст Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохов Василь Віталійович, в якому просив:

1.1. визнати незаконними дії головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича щодо складання постанови від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП;

1.2. визнати протиправною та скасувати постанову головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

2. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просив скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича щодо складання постанови від 18.06.2018 року № 212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП.

Скасовано постанову головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 року № 212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

5. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Фермерське господарство "Агрофірма "Базис" звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і залишити позов без розгляду.

6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 вересня 2020 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року.

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Агрофірма "Базис" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: головний спеціаліст Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохов Василь Віталійович, про поновлення строку на оскарження, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - закрито.

8. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що апелянтом не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваною постановою головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, Фермерське господарство "Агрофірма "Базис" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувана у цій справі постанова головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу не порушує права та охоронювані законом інтереси ФГ "Агрофірма "Базис".

Касатор вказує, що саме ФГ "Агрофірма "Базис" було ініціатором проведення перевірки стосовно порушення позивачем - ОСОБА_1, який є керівником Фермерського господарства "Струмок", вимог земельного законодавства, зокрема, самозахоплення земельних ділянок, що перебувають в оренді Фермерського господарства "Агрофірма "Базис".

Заявник також звертає увагу, що оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року підписана суддею, яка не входила до складу колегії суддів, визначених для розгляду справи №705/981/20.

11. Верховний Суд ухвалою від 15 березня 2021 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

12. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України (2747-15) , внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України (2747-15) в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX (394-20) .

18. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

19. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, закриваючи апеляційне провадження у справі, суд посилався на норми пункту 3 частини 1 статті 305 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), згідно якої Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Апеляційний суд вказав, що спірна постанова головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу не порушує права та охоронювані законом інтереси ФГ "Агрофірма "Базис".

У касаційній скарзі ФГ "Агрофірма "Базис" зазначає, що зазначена вище постанова від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 була прийнята за результатами перевірки ОСОБА_1, ініційованої саме ФГ "Агрофірма "Базис", з підстав незаконного захоплення ОСОБА_1, який є керівником Фермерського господарства "Струмок", земельних ділянок, що належать на праві оренди заявнику.

Таким чином, ключовим питанням, яке має бути розглянуте судом касаційної інстанції в межах даного провадження, є питання наявності/відсутності у заявника - ФГ "Агрофірма "Базис" порушених прав та охоронюваних законом інтересів у зв`язку із прийняттям постанови Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18.

З цього приводу колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що правом на апеляційне оскарження наділені особи, які не брали участі, проте внаслідок рішення суду першої інстанції у них виникли чи припинились права та обов`язки.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, за правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини рішення від 25.11.1997 № 6-зп; п. 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп та п. 1 резолютивної частини рішення від 14.12.2011 №19-рп/2011). Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 N 6-зп (v006p710-97) надане офіційне тлумачення цієї частини вказаної статті, згідно з яким ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Таким чином, ухвалюючи рішення від 25.11.1997 N 6-зп, Конституційний Суд України розтлумачив, що кожному гарантовано право на судовий захист на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у випадках якщо ними відносно конкретної особи прийняте відповідне рішення, вчинена дія чи бездіяльність.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дає підстави для висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. Ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції гарантується право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право подати до суду таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

У контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Крім того, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає також законний інтерес.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 визначено, що законний інтерес має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її");

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

20. Колегія суддів Касаційного адміністративного суджу у складі Верховного Суду звертає увагу, що постановою Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 на позивача - ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за своєю суттю є актом індивідуальної дії, її дія поширюється виключно на особу, щодо якої її було винесено, в даному випадку - на ОСОБА_1, який є позивачем у цій справі.

Колегія суддів зазначає, що будь-яких відомостей про те, що Фермерське господарство "Агрофірма "Базис" безпосередньо є потерпілим від оскаржуваної постанови від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 чи посилань на негативний вплив цієї постанови саме на заявника - ФГ "Агрофірма "Базис", завдання йому реальної шкоди, тощо, матеріали справи не містять.

У касаційній скарзі заявник вказує, що саме ФГ "Агрофірма "Базис" була ініціатором проведення перевірки стосовно порушення позивачем - ОСОБА_1, який є керівником Фермерського господарства "Струмок", вимог земельного законодавства, зокрема, самозахоплення земельних ділянок, що перебувають в оренді Фермерського господарства "Агрофірма "Базис".

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ФГ "Агрофірма "Базис" звернулася до Господарського суду Черкаської області із позовом до Фермерського господарства "Струмок" про стягнення збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області було відкрито провадження у справі №925/823/19 за вказаним позовом.

Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/823/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Струмок" на користь Фермерського господарства "Агрофірма "Базис 314921 грн. 60 коп. збитків та 4723 грн. 89 коп. судових витрат.

Зазначене вище, на переконання Суду, лише підтверджує той факт, що питання правомірності користування ФГ "Струмок", директором якого є позивач - ОСОБА_1, земельними ділянкам, що належать на праві оренди ФГ "Агрофірма "Базис", має вирішуватися у порядку господарського судочинства, а не у адміністративному суді під час розгляду питання законності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалися.

21. Стосовно посилань касатора на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене неповноважним судом, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вступної та резолютивної частин ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та її повного тексту, у вступній частині рішення зазначено, що ухвала прийнята у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду: головуючого- Кобаля М.І., суддів: Костюк Л.О., Лічевецького І.О.

Проте, у резолютивній частині рішення вказано наступну колегію суддів: головуючий суддя - Кобаль М.І., судді: Костюк Л.О., Бужак Н.П.

У зв`язку із вищезазначеним ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 12 листопада 2020 року суд вирішив виправити у резолютивній частині короткого тексту та повного тексту ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року описки, а саме: замість помилково зазначеного судді, який не входив до складу колегії суддів - Бужак Н.П. зазначити правильно - суддю, який входить до складу колегії суддів - Лічевецького І.О.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 року №174 усі адміністративні справи за апеляційними скаргами, які надходять до ВААС, підлягають реєстрації в автоматизованій системі, роботу якої забезпечує комп`ютерна програма "Діловодство спеціалізованого суду" (далі - КП "ДСС").

Після надходження до відділу прийому та надання інформаційних послуг справи, які підлягають автоматизованому розподілу, передаються до відділу забезпечення руху адміністративних справ, де безпосередньо і відбувається їхня реєстрація та автоматизований розподіл.

Таким чином, після реєстрації справи відбувається її автоматизований розподіл для визначення колегії суддів, яким в подальшому ця справа буде передана для розгляду.

Частинами 1, 2 Розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 19.04.2018 року №1200/0/15-18 електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Дата та час підписання ЕЦП, а також дата та час надсилання до Реєстру електронного примірника судового рішення або окремої думки судді автоматично зберігається в АСДС і не підлягає коригуванню.

Відповідно до розділу 1. Відправка документів до ЄДРСР (Єдиний державний реєстр судових рішень) Методичних рекомендацій з використання КП ДСС передбачено, що перед відправкою до ЄДРСР підписані документи переводяться до статусу "Оригінал". До статусу "Оригінал" можна переводити наступні документи:

- дата яких не повинна перевищувати поточної дати;

- якщо документ належить до справи, то по ній має бути призначений суддя.

У Примітці до вказаної норми зазначено, що Автоматичне встановлення ознаки "До ЄДРСР" для документів, зокрема, "Ухвала" відбувається тільки при наявності в документа статусу "Оригінал" та необхідної кількості ЕЦП (електронних цифрових підписів) відповідно до кількості складу суду, що були на момент створення документа.

Документи із встановленою ознакою "До ЄДРСР" автоматично відправляються до ЄДРСР.

Із вищезазначеного вбачається, що судді-члени колегії, які визначені за допомогою автоматизованого розподілу для розгляду конкретної справи, після внесення проекту рішення до КП ДСС підписують його власним ЕЦП. Лише після підписання документу ЕЦП всіма членами колегії суддів цей документ відправляється до ЄДРСР.

Із відомостей ЄДРСР вбачається, що вступна і резолютивна частини ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, а також її повний текст відправлена до Реєстру 04.11.2020 року, що виключає можливість підписання вказаних ухвал неналежним складом суду.

Таким чином, доводи касатора про те, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року по справі №705/981/20 прийнята неповноваженим судом є необґрунтованими та спростовуються зазначеними вище обставинами.

Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому у її задоволенні слід відмовити.

22. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.