на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (суддя Воробйова І.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя Боровицький О.А., судді Матохнюк Д.Б., Шидловський В.Б.)

у справі №120/2320/19-а

за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства

до Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Албіс"

про визнання незаконними та скасування рішень.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства із адміністративним позовом до Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (далі - Серебрійська сільська рада), в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення Серебрійської сільської ради від 16 вересня 2016 року №119 "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 №221" та від 16 вересня 2016 року №120 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду, за адресою с. Серебрія вул. Соборна, 3-а".

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року провадження у справі в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Серебрійської сільської ради від 16 вересня 2016 року №120 "Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду, за адресою с. Серебрія, вул. Соборна,3 - а", - закрито.

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, позов задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 16 вересня 2016 року №119 "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 № 221".

4. Серебрійська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області з вищевказаними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року і залишити позов без розгляду.

5. Від заступника прокурора Вінницької області та Ямпільського міжрайонного управління водного господарства надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21 серпня 2013 року Серебрійською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області прийнято рішення №221, відповідно до якого вирішено надати Ямпільському міжрайонному управлінню водного господарства дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна для передачі у постійне користування.

7. 16 вересня 2016 року Серебрійською сільською радою Могилів-Подільського району Вінницької області прийнято рішення №119, яким скасовано рішення від 21 серпня 2013 року №221.

8. Не погоджуючись із цим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з перевищенням повноважень, прокурор звернувся із цим позовом до суду в інтересах Ямпільського міжрайонного управління водного господарства.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Рішення від 21 серпня 2013 року № 221 не могло бути скасовано органом місцевого самоврядування, оскільки таке рішення є актом ненормативного характеру одноразового застосування. При цьому, у зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення від 21 серпня 2013 року № 221 про надання управлінню дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, у нього виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів, і він, як суб`єкт цих правовідносин, не надавав згоди на їх зміну чи припинення.

10. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності порушеного права Ямпільського міжрайонного управління водного господарства. У цьому випадку, прокурором повністю доведено порушення прав, свобод та законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

11. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не надано оцінки:

- факту пропуску позивачем строку звернення до суду і не враховано позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 24 травня 2019 року у справі П/811/1048/16, від 14 лютого 2018 року у справі №754/9100/14-ц;

- відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави і не враховано позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 05 грудня 2018 року у справі №923/129/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 910/6814/17 та від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18.

12. У відзивах прокурор та позивач посилаються на протиправність рішення відповідача та безпідставність доводів касаційної скарги.

13. Прокурор у відзиві наголошує на тому, що Ямпільське міжрайонне управління водного господарства неналежним чином здійснює захист свого порушеного права, що ставить під загрозу можливість відновлення Серебрійської міжгосподарської зрошувальної системи Могилів-Подільського району Вінницької області та створює умови для незаконного надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Албіс", що суттєво порушує економічні інтереси держави та перешкоджає реалізації державної політики у сфері розвитку меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних систем, та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

14. Щодо поважності пропуску строку на звернення до суду, прокурор відзначав, що прокуратурою області 24 листопада 2016 року подано до господарського суду Вінницької області позовну заяву в інтересах держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства про визнання незаконними та скасування рішень Серебрійської сільської ради від 16 вересня 2016 року № 119 "Про скасування рішення 32 сесії 6 скликання від 21.08.2013 № 221" та від 16 вересня 2016 року № 120 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим взяттям її в оренду за адресою с. Серебрія, вул. Соборна, 3-а".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 березня 2017 року у справі №902/1062/16 позов задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення Серебрійської сільської ради від 16 вересня 2016 року № 119, провадження у справі в частині вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 16 вересня 2016 року № 120 припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2017 року вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено в повному обсязі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 березня 2018 року рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2019 року закрито провадження у вказаній справі, оскільки спір з вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У зв`язку з викладеним, прокурор вважає, що прокуратура, подаючи позов до Вінницького окружного адміністративного суду, повністю обґрунтувала причини пропущення строку для звернення до суду з вказаною позовною заявою та заявляла клопотання про поновлення відповідного строку звернення з позовними вимогами.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

16. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

17. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує ч. 1 ст. 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

18. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. За визначенням п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

20. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).

21. Зміст наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що завданням адміністративного судочинства є, насамперед, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

22. Згідно з ст. 131-1 в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

23. Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

24. Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

25. Частиною 4 ст. 23 Закону № 1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

26. Аналіз вказаних вище законодавчих норм дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

27. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Так, у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. При цьому "нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

28. Разом з цим, "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. При цьому "неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

29. Тобто, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний суб`єкт владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Разом з цим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

30. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини названого вище рішення Конституційного Суду України).

Такі правові висновки та їх обґрунтування міститься у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №826/3492/18 та від 23 жовтня 2019 року у справі №0640/4292/18.

31. Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст. 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

32. У цій справі заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства, мотивуючи таке звернення неналежним здійсненням захисту інтересів держави відповідним управлінням.

33. Відповідно до Положення про Ямпільське міжрайонне управління водного господарства, затверджене Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 18 грудня 2018 року № 948, Ямпільське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

У п. 1.3 Положення вказано, що Управління в межах своїх повноважень забезпечує на території Ямпільського, Крижопільського, Піщанського, Могилів-Подільського, Муровано-Куриловецького району та Чернівецького районів Вінницької області вирішення питань щодо експлутації державних меліоративних систем, гідротехнічної меліорації земель, здійснює від імені Держводагентства виробничі функції з управління інженерною інфраструктурою меліоративних систем та її окремими об`єктами, що перебувають у державній власності, вирішення питань щодо управління, використання та відтворення водних ресурсів та забезпечення водопостачання населення і галузей економіки в установленому порядку разом з місцевими органами виконавчої влади та іншими організаціями.

Згідно з п. 1.4 Положення Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у Державній казначейській службі України, гербову печатку зі своїм найменуванням.

Враховуючи норми Положення, слід зробити висновок, що Ямпільське міжрайонне управління водного господарства може виступати позивачем у суді у разі порушення його прав та законних інтересів.

34. Прокурор посилався на те, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданого Фондом державного майна України, установлено, що на балансі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства знаходяться об`єкти меліоративної системи - фундаменти насосних станцій, пристанційного складу, басейн та під`їзна дорога.

У зв`язку з тим, що на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди Ямпільського міжрайонного управління водного господарства, рішенням Серебрійської сільської ради від 21 серпня 2013 року № 221 Ямпільському міжрайонному управлінню водного господарства надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна, що знаходиться на балансі Ямпільського міжрайонного управління водного господарства площею 0,30 га, для передачі в постійне користування для обслуговування нежитлових споруд із земель комунальної власності на території Серебрійської сільської ради.

На підставі вказаного рішення між Ямпільським міжрайонним управлінням водного господарства та Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" 19 серпня 2016 року укладено договір про виконання землевпорядних робіт по виготовленню проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

35. При цьому, належні позивачу об`єкти меліоративної системи є нерухомим майном та державною власністю, а Ямпільське міжрайонне управління водного господарства неналежним чином здійснює захист свого порушеного права, що ставить під загрозу можливість відновлення Серебрійської міжгосподарської зрошувальної системи Могилів- Подільського району Вінницької області та створює умови для незаконного надання земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Албіс", що суттєво порушує економічні інтереси держави та перешкоджає реалізації державної політики у сфері розвитку меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних систем, та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

36. Колегія суддів вважає, що прокурором належним чином підтверджено наявність інтересів держави у цих правовідносинах та доведено порушення майнових прав, свобод та законних інтересів Ямпільського міжрайонного управління водного господарства оскаржуваним рішенням Серебрійської селищної ради.

37. При цьому питання юрисдикції цього спору вже вирішувалося і ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19 квітня 2019 року закрито провадження у справі та роз`яснено, що спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Вказана ухвала була обов`язковою для виконання учасниками справи та судами, тому прокурор і звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з цим позовом.

38. Згідно із практикою ЄСПЛ одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Категорія "легітимні сподівання", за своїм змістом, є вимогою передбачуваності закону, адже норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові змогу керуватися цією нормою у своїх діях. Термін "правовий пуризм", як випливає з наведеного вище рішення ЄСПЛ "Сутяжник проти Росії", використовується для позначення випадків, коли судові рішення скасовуються судами вищих інстанцій не для цілей виправлення істотної судової помилки, однак з формальних причин.

39. Системне тлумачення зазначених правових категорій дозволяє дійти висновку, що Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, як про це зазначається у ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Поряд з цим, Верховний Суд має уникати випадків правового пуризму, в т.ч. скасування правомірних рішень лише на тій підставі, що справу було розглянуто судом іншої юрисдикції.

40. Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою, у сторін такого провадження виникають легітимні сподівання, що Верховним Судом буде постановлено остаточне рішення у справі. У тих випадках, коли є підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій лише з формальних підстав, зокрема і тих, що пов`язані із юрисдикцією, у Верховного Суду відсутні підстави для їх скасування в силу того, що такі дії призводять до порушення міжнародних зобов`язань, взятих на себе державою Україна.

41. Застосовуючи підходи ЄСПЛ до цієї справи Суд бере до уваги, що:

-питання про юрисдикцію вже поставало у справі та було вирішено судом;

- спір стосується виключно сторін та третьої особи і не має впливу на права, свободи чи інтереси інших осіб;

- питання щодо юрисдикції не ставилося протягом усього слухання справи;

- порушення юрисдикції не призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення спору по суті.

42. З огляду на це, оцінюючи баланс між суспільним інтересом у забезпеченні розгляду справи судами відповідно до їхньої юрисдикції з одного боку, і суспільним інтересом у забезпеченні правової визначеності, обов`язковості судових рішень з другого боку, Суд не знаходить нагальної соціальної необхідності, яка могла б виправдати відступ від принципу правової визначеності.

Аналогічний підхід неодноразо застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 вересня 2018 року у справі №1107/58/12 (2а/1107/34/12), від 29 квітня 2020 року у справі №804/104/17.

43. У контексті обставин справи Суд дійшов висновку, що розгляд справи адміністративними судами з порушенням юрисдикції є формальним порушення, яке, само по собі, не може бути підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі.

44. Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне розглядати касаційну скаргу по суті.

45. Матеріалами справи підтверджено, що 24 травня 2019 року заступник прокурора Вінницької області звертався до директора Ямпільського міжрайонного управління водного господарства з листом №05/3-205вих-19, в якому повідомляв про закриття провадження у господарській справі та просив повідомити про наявність наміру в управління на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

46. Ямпільське міжрайонне управління водного господарства листом від 04 червня 2019 року №01-7/199 відповіло прокуратурі, що управління не має наміру звертатися з позовом щодо оскарження відповідних рішень Серебрійської сільської ради в порядку адміністративного судочинства.

47. З урахуванням викладеного, прокурор у цій справі міг представляти інтереси держави в суді, оскільки ним було доведено, що захист цих інтересів неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (Ямпільське міжрайонне управління водного господарства).

48. Отже, доводи касаційної скарги щодо відсутності у прокурора підстав для звернення з позовом у цій справі є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

49. Стосовно посилань скаржника на недотримання прокурором строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів враховує те, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року було поновлено строк звернення до суду, а також відмовлено у задоволенні клопотань Серебрійської сільської ради про залишення позову без руху та про залишення позову без розгляду.

Вказана ухвала не оскаржувалася відповідачем в апеляційному та касаційному порядку, набрала законної сили.

У зв`язку з цим, доводи касаційної скарги щодо пропуску прокурором строку звернення до суду не розглядаються.

50. По суті виявлених порушень відповідач не оскаржує судові рішення, тому правова оцінка судових рішень в цій частині не надається Верховним Судом.

51. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.