та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Нос С.П., судді - Кухтей Р.В., Онишкевич Т.В.)

у справі № 159/1754/17

за позовом ОСОБА_1

до Волинської митниці ДФС

про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 26 квітня 2017 року у справі про порушення митних правил № 1184/20500/17, якою позивача як декларанта та митного брокера Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек" визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України (4495-17) ), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 946,41 грн.

Ратнівський районний суд Волинської області постановою від 26 червня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 26 червня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці та неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заступником начальника митниці - начальником управління протидії митним правопорушенням Негрічем Леонідом Миколайовичем прийнято постанову від 26 квітня 2017 року у справі про порушення митних правил № 1184/20500/17, згідно з якою позивача визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 946,41 грн.

Підставою для прийняття зазначеного акта індивідуальної дії послугували доводи митниці щодо заявлення ОСОБА_1 як декларантом та митним брокером Товариства з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек" у декларації типу IM40AA від 16 квітня 2016 року № 205080000/2016/001204 неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товарів - "трактору колісного, марки Беларус, модель-82.1" та "навісного обладнання - ковшу" згідно з УКТ ЗЕД та їх митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 цього Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

За правилами частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для притягнення до відповідальності на підставі статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, зокрема, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, й наявність прямого умислу.

Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати митних платежів, податків та зборів).

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що на підставі договору від 16 квітня 2016 року № DM/5060/17, укладеного між ОСОБА_2 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вел`ю Пек" в особі ОСОБА_1 (митний брокер), позивач зобов`язався за рахунок та за дорученням замовника здійснити декларування попередньо придбаних ним демонтованого екскаваторного обладнання та базового шасі, марки Беларус, модель-82.1, 2008 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору замовник взяв на себе зобов`язання до початку митного оформлення надати митному брокеру заявку на декларування (Додаток 1) та усі документи, необхідні для здійснення митного оформлення товару.

Крім того, ОСОБА_2 зобов`язаний надати митному брокеру правдиві відомості про товари, які переміщаються через митний кордон України, а також засвідчити достовірність відомостей про переміщувані ним товари власноручним підписом на примірнику вантажної митної декларації (пункт 4.2 договору від 16 квітня 2016 року № DM/5060/17).

Згідно ж із пунктом 9 договору від 16 квітня 2016 року № DM/5060/17 відповідальність перед митним органом за сплату митних платежів та доставку товарів до митниці несе саме замовник.

Враховуючи наведені вище умови договору від 16 квітня 2016 року № DM/5060/17, зміст заявки, а також той факт, що замовник у заповненій власноруч митній декларації типу IM40AA від 16 квітня 2016 року № 205080000/2016/001204 як товар, що підлягає декларуванню, зазначив саме "Трактор Білорус", позивач не мав підстав змінювати код чи найменування товару. Більш того, ОСОБА_1 був зобов`язаний здійснити декларування товару, виходячи саме з тих даних, які йому були повідомлені замовником.

За таких обставин суди дійшли цілком об`єктивного висновку, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, щодо надання документів, що містять неправдиві відомості, або щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митниці без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) , статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.