розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року скасовано, а постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 листопада 2010 року у зазначеній справі змінено, виклавши 3-й абзац її резолютивної частини в наступній редакції: "Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок основної і додаткової пенсії ОСОБА_2, відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 квітня 2010 року". В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 листопада 2010 року залишено без змін.

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про роз'яснення зазначеного судового рішення, в якій просить роз'яснити рішення суду касаційної інстанції, а саме: чи зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці провести йому перерахунок основної та додаткової пенсії, за третьою групою інвалідності, відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 квітня 2010 року до теперішнього часу, тобто по червень 2016 року включно. Також ОСОБА_2 просить роз'яснити чи було зупинено виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року у даній справі Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) від 14 червня 2011 року № 3492-VІ (3491-17) та постановами Кабінету Міністрів України № 745 від 06 липня 2011 року (745-2011-п) та № 1210 від 23 листопада 2011 (1210-2011-п) року.

Розглянувши заяву ОСОБА_2, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

З вказаної норми вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим, як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання.

Заява ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення не містить обґрунтованих доводів про те, що певні частини постанови суду викликають труднощі в її розумінні.

Також, колегія суддів зазначає про те, що Законом не встановлюється а ні строковість, а ні обмеження у часі виплати пенсії, оскільки з самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу.

В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок), тоді як, кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Враховуючи викладене, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Необхідно зазначити, що пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) від 28 грудня 2010 року № 2857-VІ доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Отже, цим Законом визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон № 3491-VI (3491-17) , то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

26 грудня 2011 року Конституційний Суд України Рішенням № 20-рп/2011 (v020p710-11) у справі за конституційними поданнями щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (2857-17) від 14 червня 2011 року № 3491-VI (3491-17) визнав вказані зміни конституційними.

Водночас, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (v020p710-11) , передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через можливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Поряд з цим, такі заходи можуть бути обумовлено необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 (v003p710-12) у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення деяких статей Конституцій України (254к/96-ВР) , Бюджетного кодексу України (2456-17) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (254к/96-ВР) суд розтлумачив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

На виконання вимог пункту 7 Закону № 3491-VI (3491-17) Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06 липня 2011 року № 745 (745-2011-п) , якою розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, встановлено в абсолютних сумах. Ця постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, з 23 липня 2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого здійснювались соціальні виплати, які одержував позивач.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-317а15).

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12) щодо невиконання рішення, яким управління Пенсійного фонду України було зобов'язано здійснити перерахунок та виплачувати їй пенсію з 01 грудня 2008 року. Суд визнав заяву неприйнятною як повністю необґрунтовану. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що така заява ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду є зрозумілим і змінюватись шляхом роз'яснення не може.

Керуючись ст.ст. 170, 222, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Відмовити ОСОБА_2 у роз'ясненні постанови Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.