Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 у справі № 815/2557/14 за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, позов Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів № 0000014100 від 15.01.2014 про сплату штрафу у розмірі 10% в частині сплати штрафу, у розмірі 990046, 19 грн. та № 0000024100 від 15.01.2014 про сплату штрафу у розмірі 20%, в частині сплати штрафу у розмірі 10390199,85 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23.12.2013 по 24.12.2013 посадовими особами СДПІ з обслуговування ВП у м. Одеси МГУ Міндоходів було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" ПДВ по наданій до СДПІ з обслуговування ВП у м. Одеси МГУ Міндоходів податковій звітності, а саме: податкові декларації та уточнюючі розрахунки з ПДВ за 2011-2012 роки (№ 9057040339 від 19.09.2012, № 9064493458 від 19.10.2012, № 9068550548 від 05.11.2012, № 9068550722 від 05.11.2012, № 9068551300 від 05.11.2012, № 9068551641 від 05.11.2012, № 9068552357 від 05.11.2012, № 9068556337 від 05.11.2012, N 9071761195 від 15.11.2012, № 9068557443 від 05.11.2012, № 9071744152 від 15.11.2012).

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 24.12.2013 № 60/41-0/34674102/21 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати", на підставі якого та за порушення позивачем п. 50.1 ст. 50, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000014100 від 15.01.2014 про сплату штрафу у розмірі 10% у сумі 1586243,66 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000024100 від 15.01.2014 про сплату штрафу у розмірі 20% у сумі 12920670,62 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що позивачем в порушення положень Податкового кодексу України (2755-17) не сплачено своєчасно у повному обсязі задекларовані у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках податкові зобов'язання на суму 75228874 грн. та штрафні санкції у розмірі 2005128 грн., в результаті чого станом на 30.09.2012 у підприємства виник податковий борг.

Податковим органом в акті перевірки було приведено інформацію щодо сплати узгоджених податкових зобов'язань та фактичних дат сплати податкових зобов'язань КП "Теплопостачання міста Одеси" у жовтні 2012-січні 2013 року. На підставі зазначеної інформації податковим органом було вказано кількість днів затримки сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, а саме:

- 25 днів затримки по податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року від 19.09.2012 № 9057040339;

- 52 дні затримки по податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року від 19.10.2012 № 9064493458;

- 52 дні затримки по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2011 року від 05.11.2012 № 9068550548;

- 82 дні затримки по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2011 року від 05.11.2012 № 9068550722;

- 84 дні затримки по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року від 05.11.2012 № 9068551300.

В свою чергу, по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень, травень, вересень, листопад 2011 року, за січень, лютий 2012 року позивачу 31.01.2013 року надано розстрочку.

Судами також встановлено, що згідно висновку експерта від 30.01.2015 № 4002/4003 було підтверджено порушення строків сплати КП "Теплопостачання міста Одеси" податку на додану вартість за поданими до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів податковими деклараціями з ПДВ та уточнюючими розрахунками з ПДВ за 2011-2012 роки.

При цьому, в ході дослідження податкової звітності Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" та картки обліку платника податків, а також інших документів, які стосуються предмету дослідження, експертом було встановлено суми податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій, які підлягали сплаті підприємством, які були фактично сплачені підприємством за періоди, які перевіряються, дати їх сплати, внаслідок чого встановлено кількість днів затримки сплати позивачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій з ПДВ по поданим податковим деклараціям з ПДВ та уточнюючим розрахункам. Водночас, встановлено, що кількість днів затримки відрізняється від розрахованих податковим органом кількості днів, а саме:

- за серпень 2012 року (№ 9057040339) - граничний термін сплати 30.09.2012, загальна кількість днів затримки платежу становить 24 календарних дні, а не 25;

- за вересень 2012 року (№ 9064493458) - граничний термін сплати 31.10.2012, загальна кількість днів затримки платежу становить 30 календарних днів, а не 52;

- за січень 2011 року (№ 9068550548) - граничний термін сплати 05.11.2012, загальна кількість днів затримки платежу становить 51 календарний день, а не 52;

- за лютий 2011 року (№ 9068550722) - граничний термін сплати 05.11.2012, загальна кількість днів затримки платежу становить 86 календарних днів, а не 82;

- за березень 2011 року (№ 9068551300) - граничний термін сплати 05.11.2012, загальна кількість днів затримки платежу становить 87 календарних днів, а не 84.

Також судами встановлено, що відповідачем при розрахунку штрафних санкцій не були враховані суми сплати КП "Теплопостачання міста Одеси" податкового зобов'язання у розмірі 311511,66 грн. по платіжному дорученню № 15429 від 24.10.2012 за серпень 2012 року та 340000 грн. по платіжним дорученням № 15489 від 26.10.2012, № 15511 від 29.10.2012, № 15528 від 30.10.2002 за вересень 2012 року, також не враховано переплату по податковій декларації № 9057040339 в сумі 2050493,40 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом, оскільки останнім не спростовано висновки експертизи в частині встановлення невідповідності фактичної кількості днів затримки сплати позивачем сум податкових зобов'язань з ПДВ та розміру застосованих штрафних санкцій до кількості днів затримки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (п. 36.2 ст. 36 ПК України).

Підпунктами 36.3, 36.5 ст. 36 ПК України встановлено, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом; відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 202.1 ст. 202 ПК України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

В свою чергу, відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

В силу вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що наданими позивачем платіжними дорученнями підтверджено виконання КП "Теплопостачання міста Одеси" зобов'язань, передбачених договором про розстрочку відповідно до рішення Державної податкової служби України від 31.01.2013 № 5, в повному обсязі, без порушень строків оплати податкового зобов'язання та нарахованих штрафних санкцій.

Станом на дату перевірки (24.12.2013) сума узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ 18574328,52 грн. є простроченою по сплаті, а саме: за серпень 2012 року - 2416511,66 грн.; за вересень 2012 року - 3545463 грн.; за січень 2011 року - 2039029 грн.; за лютий 2011 року - 9821425 грн.; за березень 2011 року - 751899,86 грн.

При цьому, згідно висновку експерта з дослідження податкової звітності КП "Теплопостачання міста Одеси" станом на дату перевірки (24.12.2013) розрахунок штрафних санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та штрафних санкцій становить 3118668,24 грн.

Зважаючи на правильно встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а також приймаючи до уваги не представлення відповідачем на підтвердження своєї правової позиції належних та допустимих доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, не спростованих доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .