суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2020 року (суддя Стеценко С. Г.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

1. 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, в якому просив:

- визнати відповідача таким, що не виконав даних йому і українцям обіцянок, проявив бездіяльність, не зумів скористатись даним йому народом і Конституцією України (254к/96-ВР) повноваженнями, а тому повинен піти у відставку;

- зобов`язати відповідача як Президента України, що не став гарантом Конституції України (254к/96-ВР) , виплатити позивачу 100 000 грн матеріальної та 300 000 грн моральної шкоди за знущання, приниження честі та гідності Адміністрацією Президента України, сформованими ним Урядом та владою.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху у зв`язку із недодержанням останнім вимог, встановлених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

Залишаючи без руху вказаний позов, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду встановив, що позивач усупереч приписам пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України не зазначив обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

У цій же ухвалі суд зазначав, що як обґрунтований розрахунок суми, що стягується, слід розуміти визначення грошового еквівалента факту заподіяння моральної шкоди залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин.

Не було наведено позивачем й обґрунтованого розрахунку суми матеріальної шкоди із зазначенням того, як саме бездіяльність відповідача, про яку йде мова у позовній заяві, вплинула на майнові права та інтереси ОСОБА_1 і в чому конкретно така шкода проявляється у світлі причинно-наслідкового зв`язку між указаними у позові обставинами та негативними для заявника наслідками майнового характеру із посиланням на належні, допустимі, достатні, достовірні докази, що підтверджують розмір відповідних матеріальних втрат.

Суд установив десятиденний, з дня вручення копії ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2020 року, строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви, вказано спосіб їх усунення.

3. На виконання вимог вищезгаданої ухвали позивач надіслав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточнену позовну заяву, вимоги якої стосуються: визнання Зеленського В. О. бездіяльним, що завдав Україні шкоду на 1500 млрд грн, а йому особисто на 340 000 грн, 300 000 моральної шкоди; зобов`язання відповідача виплатити йому цю матеріальну та моральну шкоду і подати заяву про відставку.

Позов мотивовано тим, що відповідач не врахував у своїй діяльності неодноразово надіслані на його адресу пропозиції позивача з різних питань, які стосувались економічних, соціальних, стратегічних напрямів розвитку країни тощо. При цьому ОСОБА_1 наполягає, що відповідач як найвища посадова особа в державі та гарант Конституції України (254к/96-ВР) не забезпечив належного виконання органами державної влади та місцевого самоврядування, окремими посадовими особами (чиновниками), а також низкою підприємств, установ і організацій, вимог Основного Закону та законів України й це призвело до матеріальних (грошових) втрат, які зазнала держава, а відтак і заявник особисто.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду визнав подані позивачем документи, подані на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху такими, що не свідчать про усунення виявлених недоліків, та ухвалою від 10 лютого 2020 року повернув позов.

4. ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його і зобов`язати цей суд прийняти поданий ним позов до розгляду.

З погляду скаржника, на час подання позову неможливо визначити точний розмір завданої йому моральної та матеріальної шкоди. Такий розрахунок, на його думку, має зробити суд в ході розгляду справи по суті. З огляду на це вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 березня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 25 березня 2020 року призначила її до розгляду.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оспорюваній ухвалі з покликанням на визначені процесуальним законом завдання адміністративного судочинства, ознаки публічно-правового спору, категорії спорів, що підсудні Верховному Суду, умови, за яких адміністративні суди можуть розглядати вимоги скарги про відшкодування шкоди, в контексті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог виснував, зокрема, те, що позивач не указав, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Президента України як суб`єкта владних повноважень, який реалізував публічно-владні управлінські функції (повноваження) у публічних правовідносинах, що виникли між ним та відповідачем, безпосередньо призвели до завдання йому матеріальної та моральної шкоди. Не навів позивач жодних відомостей про реальний розмір понесених ним матеріальних втрат з посиланням на належні, достатні, допустимі та достовірні докази, як і не вказав, у чому такі втрати полягають (збитки, втрата заробітку, упущена вигода тощо).

Своєю чергою, це унеможливило прийняття процесуального рішення про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .

Позивач в апеляційній скарзі зазначив про неможливість точного підрахунку завданої йому та державі шкоди з боку державних інституцій, медичних установ, реформування та діяльність яких залежить, за його висловлюваннями, від діяльності Президента України, наслідком якої ОСОБА_1 вбачає завдання йому матеріальної та моральної шкоди, розмір якої має бути встановлений під час судового розгляду.

7. За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України).

За приписами частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні '' cправи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Згідно з положеннями частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) '' указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності '' Президента України, ''.

Статтею 102 Основного Закону визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина. Повноваження Президента України визначені в статті 106 Конституції України.

Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій, бездіяльності Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, в яких такий суб`єкт владних повноважень реалізовував свої владні (управлінські) функції.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

8. Як можна зрозуміти зі змісту позову, що частково продубльовано в апеляційній скарзі, позивач порушує питання політичного, політико-правового, соціально-економічного, соціально-етичного спрямування, а також питання з соціально-регіональним контекстом. У позовній заяві позивач ОСОБА_1 висловлює загальні судження і міркування про незгоду з діями та рішеннями Президента України у сфері національної безпеки, захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, у питаннях зовнішньої та внутрішньої політики держави. Виражає невдоволення з приводу того, що його численні звернення із пропозиціями до глави держави з різних питань життєдіяльності країни, в яких були посилання на історичний позитивний досвід інших країн, ігноруються.

Обурення позивача викликає те, як Президент України вчинив стосовно Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Центральної виборчої комісії, як розбудовує діяльність правоохоронних органів, органів охорони здоров`я, як організовує та формує структуру органів державної влади. Не схвалює позивач рівень зусиль та дієвих заходів, які застосовуються на протидію корупції в правоохоронних органах, в органах державної влади та місцевого самоврядування. В цій частині відносин характеризує дії і рішення відповідача як потурання корупційній діяльності.

Згадує про нехтування відповідачем своїми обов`язками в царині земельних відносин, функціонування судової влади.

Упереміш із цими міркуваннями ОСОБА_1 зазначає про переслідування його за викриття "злочинної" діяльності групи лікарів Тернопільської університетської лікарні, за повідомлення про крадіжки землі посадовими особами Тернопільської міської лікарні, а також про звільнення його з роботи за ці викриття та поновлення на роботі за рішенням суду. Окремо критикує бездіяльність регіональних органів державної влади.

Підсумовує і вимагає виплатити йому відшкодування за завдані матеріальну і моральну шкоду, які визначає у сумах, що обчислюються мільйонами та мільярдами гривень.

9. Водночас позивач не наводить аргументів, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Президента України як суб`єкта владних повноважень, який реалізував публічно-владні управлінські функції (повноваження) у публічних правовідносинах, що виникли між ним та відповідачем, безпосередньо порушили його суб`єктивне право й призвели до завдання йому ( ОСОБА_1 ) матеріальної та моральної шкоди.

Суд першої інстанції зазначив про це в оспорюваному рішенні, додавши, що у позовній заяві позивач, зокрема, не навів жодних даних про реальний розмір понесених ним матеріальних втрат з посиланням на належні, достатні, допустимі та достовірні докази, як і не вказано, у чому такі втрати полягають (збитки, втрата заробітку, упущена вигода тощо).

Слушно зауважив суд про відсутність обґрунтування у позові ОСОБА_1 суми заявлених ним матеріальних і моральних втрат і наведення, з якими конкретними діями, рішенням чи бездіяльністю відповідача вони пов`язані та який між ними причинно-наслідковий зв`язок.

10. Позивач не усунув виявлені судом недоліки, не зазначив обґрунтований розрахунок визначених ним сум моральної та матеріальної шкоди, а це, своєю чергою, унеможливило прийняття поданого ним позову до провадження.

11. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2020 року - без змін.