розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року (головуюча суддя Голубова Л.Б.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року (головуюча суддя Арабей Т.Г., судді - Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі №0540/5261/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Експрес" (далі - ТОВ "Авто-Експрес") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2018 року №0002311417.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що встановлені податковою перевіркою факти безперечно свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, однак суди цим обставинам надали неправильну правову оцінку й безпідставно задовольнили позовні вимоги Товариства. Скаржник також надав додаткові пояснення до касаційні скарги, в яких посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час постановлення судових рішень, які є предметом цього касаційного оскарження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як законні й обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що посадовими особами Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Авто-Експрес" з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту декларацій з додатку на додану вартість за періоди: квітень, серпень, жовтень, грудень 2017 року, за результатами якої складено акт від 5 березня 2018 року № 232/05-99-14-17/33222009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, пп. "а" п. 198.1, абзаців першого, другого п. 198.3 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду на суму 442606,00 гривень.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 3 квітня 2018 року № 0002311417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 442606,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 110651,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, та, як наслідок, незаконність спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Авто-Експрес" (замовник) та ТОВ "Анатексіс" (підрядник) було укладено договір підряду № 0104/П-17 від 1 квітня 2017 року, предметом якого було виконання ремонту з посилення зовнішніх стін нежитлового приміщення будівлі ремонтної зони.

Також судами встановлено, що між ТОВ "Авто-Експрес" (покупець) та ТОВ "Агро-Зерн" (постачальник) було укладено договір постачання товару №2108/Т-17 від 21 серпня 2017 року, предметом якого було постачання запчастин до пасажирських автобусів. Придбані за умовами договору запчастини було використано під час проведення ремонтних робіт автобусів, що перебувають у користуванні ТОВ "Авто-Експрес".

Крім того, між ТОВ "Авто-Експрес" (замовник) та ТОВ "Астер Люкс" (підрядник) укладено договір підряду № 0609/П-17 від 6 вересня 2017 року та додаткову угоду до нього №1 від 7 вересня 2017 року, предметом яких був ремонт системи опалення адміністративного будинку. За умовами додаткової угоди роботи виконувалися підрядником з використанням матеріалів замовника, які позивачем було придбано у ФОП ОСОБА_1

Між ТОВ "Авто-Експрес" (покупець) та ТОВ "Еларапром-Сервіс" (постачальник) укладено договір постачання товару № 0412/Т-17 від 4 грудня 2017 року, предметом якого є постачання антіожеледного реагенту та інструментів. Придбаний за вказаним договором товар було частково використано у власній господарській діяльності позивача, решта товару була частково перепродана за договором купівлі-продажу №1512/Т-17 від 15 грудня 2017 року, укладеного між позивачем (продавець) та ТОВ "Маріупольське автотранспортне підприємство 11402" (покупець).

За висновками акта перевірки зазначені вище господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, оскільки відповідно до наданих підприємством документів неможливо встановити фактичного постачальника товарів, придбання яких документально оформлено від його контрагентів; отримана податкова інформація щодо вказаних контрагентів свідчить про нереальність здійснення операцій придбання товарів; у зазначених контрагентів відсутні офісні приміщення, виробничі чи складські приміщення, трудові ресурси.

Разом із тим, досліджуючи первинні документи позивача, що були надані як до перевірки, так і до матеріалів справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такі підтверджують факт виконання договорів, укладених з контрагентами, оскільки документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні обов`язкові реквізити, а надані позивачем первинні платіжні, облікові та звітні документи у своїй сукупності надали можливість судам попередніх інстанцій встановити фактичне виконання спірних господарських операцій та фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що висновки акту перевірки відповідача ґрунтуються лише на даних податкової інформації стосовно контрагентів позивача, отриманих від інших податкових органів й такі не можуть бути єдиним і беззаперечним доказом нереальності спірних господарських операцій.

Також при вирішенні спору суди врахували, що податковий орган не надав доказів того, що ним перевірялися первинні документи контрагентів позивача, що свідчить про безпідставність його висновку щодо нереальності спірних господарських операцій.

Більш того, доказів наявності відкритих кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, або ж вироків суду стосовно посадових осіб контрагентів фіскальним органом до суду не надано.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи, колегією суддів також не встановлено.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з цим, касаційна скарга ГУ ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року підлягає залишенню без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - без задоволення.