ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 25/249
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Спеціалізованої державної податкової
судовому засіданні інспекції у м. Києві по роботі з
касаційну скаргу великими платниками податків
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.07.2003р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Українсько-Американсько-Голладсько-Ні
мецького Закритого акціонерного
товариства “Утел”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з
великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін:
- позивача: Саріогло Ю.Д. – дов. від 27.02.2004 р.,
- відповідача: Маслюк А.А. – дов. від 15.01.2004 р.
№ 1152/9/10-1200, Лисич А.В. – дов. від
14.01.2004 р. № 1081/9/10-1200.
Левицька Е.П. – дов. від 16.03.2004 р.
№ 6700/9/10-1200, Чайкун Л.Г. – дов. від
16.03.2004 р. № 6701/9/10-1200,
В порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні
оголошено перерву до 31.03.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2003 р. у справі
№ 25/249 позов Українсько-Американсько-Голладсько-Німецького
Закритого акціонерного товариства “Утел” (далі ЗАТ “Утел”) про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків (далі СДПІ у м. Києві) від
12ю.12.2002 р. № 0000611501/0 задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003 р. рішення господарського суду м. Києва залишено без
змін.
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення господарського суду м. Києва та постанову
Київського апеляційного господарського суду, і прийняти нове
рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування
посилається на неправильне застосування норм матеріального
права, а саме ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі акта перевірки від 09.12.2002 р. № 375/15-1 “Про
результати документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства України Українсько-Американсько-Голладсько-
Німецького ЗАТ “Утел” за період з 01.01.2001 р. по 01.07.2002
р.” Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві
по роботі з великими платниками податків прийнято податкове
повідомлення-рішення від 12.12.2002 р. № 0000611501/0, яким
позивачу визначено податкове зобов’язання з пені за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у
сумі 3141939,25 грн.
Підставою нарахування пені стало порушення позивачем термінів
розрахунків з окремими операторами зв’язку, передбачених ст. 1
Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, у зв’язку з чим відповідно до ст. 4
даного Закону позивачу нараховано пеню у розмірі 0,3 відсотка
від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої в
грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день
виникнення заборгованості.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів
у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначенў в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з
дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної
декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт
(послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання
акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання
послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення
зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії
Національного банку України.
Ст. 4 даного Закону встановлено, що порушення резидентами
термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Таким чином, в даному Законі йдеться про несвоєчасне отримання
резидентом валютної виручки за зовнішньоекономічним договором
(контрактом).
Згідно ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”
( 959-12 ) (959-12)
зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально
оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на
встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та
обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Судами встановлено, що 30.07.1999 р. Державним комітетом зв’язку
та інформатизації України надано ТОВ “Утел” ліцензію (Серія ВД
№ 002110) на здійснення діяльності у галузі зв’язку на території
України з правом надання послуг міжнародного та міжміського
комутованого телефонного (мовного) зв’язку загального
користування на території України з покладенням на нього
обов’язку проведення розрахунків з іноземними та місцевими
споживачами.
Таким чином, Державним комітетом зв’язку та інформатизації
України на ЗАТ “Утел” покладено виконання спеціальних
повноважень (ліцензії) в галузі зв’язку в рамках міжнародних
договорів Конвенції та Статуту Міжнародного союзу
електрозв’язку, укладених Україною, а не позивачем
безпосередньо.
В акті перевірки СДПІ зазначено, що у взаємовідносинах з
операторами зв’язку інших країн ЗАТ “Утел” діяв в рамках
Конвенції та Статуту Міжнародного союзу електрозв’язку,
розрахунки із операторами інших країн проводились ним
здебільшого відповідно до умов Заключних актів всесвітньої
Адміністративної Телеграфної та Телефонної Конференції
(Мельбурн, 1998), за якими квартальні розрахункові рахунки, що
показують баланс місячних звітів за період, до якого вони
відносяться, повинні бути підготовлені якомога скоріше
адміністрацією-кредитором та надіслані адміністрації-дебітору у
двох примірниках. Після перевірки адміністрація-дебітор має
повернути один акцептований примірник.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті
перевўрки від 19.12.2002 р. відсутні відомості про акцепт
рахунку по операторах різних країн, тобто момент підписання
документу, який засвідчує виконання робіт, як того вимагає ст. 1
Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не визначено.
Зважаючи на те, що ЗАТ “Утел” діяло в рамках міжнародних
договорів Конвенції та Статуту Міжнародного союзу
електрозв’язку, укладених державою Україна, а не позивачем
безпосередньо, а також те, що на нього Адміністрацією зв’язку
України покладено виконання спеціальних повноважень в галузі
зв’язку, що в акті перевірки не зазначено порушень ЗАТ “Утел”
положень ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, а тому висновок
суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, про визнання недійсними податкового
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
від 12.12.2002р. № 0000611501/0 є законним та обґрунтованим.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, а тому підстав для їх скасування не
вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003р. та рішення господарського суду м. Києва від
26.05.2003 р. у справі № 25/249 залишити без змін.