ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2004                              Справа N 19/131

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

дочірньої  компанії  "ГУ" національної акціонерної компанії "Н" на

рішення господарського суду Полтавської області від 28 жовтня 2003

року  у  справі  №  19/131  за  позовом  дочірньої  компанії  "ГУ"

національної    акціонерної    компанії    "Н"    до     обласного

комунальновиробничого підприємства теплового господарства "ТЕ" про

стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

У вересні 2003 року дочірня компанія "ГУ" національної акціонерної

компанії "Н" звернулась до господарського суду Полтавської області

з  позовом   до   обласного   комунальновиробничого   підприємства

теплового  господарства  "ТЕ" про стягнення суми основного боргу в

розмірі 348656,61 грн.,  пені в сумі  56180,79  грн.,  інфляційних

збитків в розмірі 56028,70 грн.  та 3 %  річних в розмірі 70256,73

грн.,  посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань

за  договором  на постачання природного газу № 06/02-338 ТЕ-24 від

14 лютого 2002 року.

Рішенням господарського суду Полтавської  області  від  28  жовтня

2003  року  в частині стягнення суми основного боргу провадження у

справі припинено. В частині вимог про стягнення пені та 3 % річної

неустойки  відмовлено.  В іншій частині вимоги позову залишено без

розгляду.

В касаційній скарзі позивач просить  скасувати  рішення  місцевого

суду  та прийняти нове рішення,  яким задовольнити позовні вимоги,

посилаючись  на  порушення  судом   попередньої   інстанції   норм

матеріального та процесуального права.

У відзиві   на   касаційну   скаргу  відповідач  просить  залишити

оскаржуване судове  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу  без

задоволення,  посилаючись  на  відсутність правових підстав для її

задоволення.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали

справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти

неї,  суд  вважає,  що  касаційна   скарга   підлягає   частковому

задоволенню з таких підстав.

Залишення місцевим  судом  позову  в  частині  стягнення основного

боргу  без  розгляду  у  зв'язку  з  відсутністю  предмету   спору

безпідставне,   оскільки   відповідно   до   вимог  процесуального

законодавства суд повинен перевірити заявлені позивачем  вимоги  і

при  відсутності  підстав для їх задоволення - відмовити в позові,

проте не залишати позовні вимоги без розгляду, оскільки це обмежуґ

право сторони на звернення до суду.

До того  ж,  не  ґрунтується  на  вимогах  ст.  43  Господарського

процесуального кодексу України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          висновок  суду  про

неможливість  визначення  розміру  інфляційних  збитків  згідно  з

вимогами ст.  214 Цивільного кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
        .  Суду

необхідно  було  перевірити коли і в яких розмірах виникли грошові

зобов'язання у відповідача,  коли вони погашені і в залежності від

цього  визначити  суми  інфляційних  збитків.  При  цьому,  суд не

пов'язаний приведеними позивачем розрахунками.

Неправильним є  висновок  суду  про  скорочений   строк   позовної

давності за вимогами, що ґрунтуються на ст. 214 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  оскільки дані вимоги не відносяться  до  виду

забезпечення  виконання зобов'язань,  на які поширюються скорочені

строки позовної давності.

Господарський суд  першої   інстанції   правильно   зазначив,   що

відповідно  до  Закону  України  від  20  лютого  2003  року  "Про

реструктуризацію  заборгованості  з  квартирної  плати,  плати  за

житлово-комунальні   послуги,  спожиті   газ  та   електроенергію"

( 554-15 ) (554-15)
        ,  яким  передбачено,  що  на  суму  реструктуризованої

заборгованості  не  нараховується  пеня  ЖКП  на їх заборгованість

перед  постачальниками  енергоносіїв,  що   використовується   для

надання послуг.

Але, в   порушення  вимог  ст.  43  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  судом  не  з'ясовано  чи  дотримані

відповідачем  умови  вказаного  закону,  за  яких  не  проводиться

нарахування пені.

З огляду на викладене рішення  місцевого  суду  не  можна  визнати

законним,  обґрунтованим,  прийнятим  у  відповідності  з  нормами

процесуального права, що впливає на правильність застосування норм

матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню, з

направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати

фактичні  обставини  справи,  дійсні права та обов'язки сторін і в

залежності від встановленого та вимог закону прийняти  законне  та

обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-10,  111-11,  111-12

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий

господарський суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  дочірньої компанії "ГУ" національної акціонерної

компанії "Н" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28 жовтня 2003

року у справі № 19/131 скасувати, а справу передати до того ж суду

на новий розгляд.