ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 1/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної акціонерної холдінгової компанії "ХХХ"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 16.12.03
у справі господарського суду Миколаївської області
за позовом Державної акціонерної холдінгової компанії "ХХХ",
м. Н-ськ
до Н-ського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України, м. Н-ськ
3-тя особа ТОВ СП "YYY", м. Н-ськ
про визнання недійсним рішення адмінколегії Н-ського
облтервідділення АМК України
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. № 412/3 від 12.01.04; Б.Б.Б. - дов №
412/814 від 29.03.04
від відповідача: В.В.В. - дов. № 3-292/91-387 від 29.03.04; Г.Г.Г.
- дов. № 3-292/91-359 від 23.03.04
від 3-ої особи: Д.Д.Д. - дов. № 1044/1-2 від 30.03.04; Е.Е.Е. -
дов. № 1002/1-8 від 26.03.04
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 12.11.03 господарського суду Миколаївської області у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 16.12.03 Одеського апеляційного господарського суду
рішення від 12.11.03 господарського суду Миколаївської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 13 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи
бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести
до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема
обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання,
або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи
споживачів, які були б неможливими за умов існування значної
конкуренції на ринку.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна акціонерна
холдінгова компанія "ХХХ" звернулась у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись
на те, що Закон України "Про захист економічної конкуренції"
( 2210-14 ) (2210-14)
не застосовується до відносин між позивачем та ТОВ СП
"YYY" з користування елементами транспортної інфраструктури на
території позивача та доступах до неї.
Зазначені відносини регулюються правом власності, правом
земельного користування, Статутом залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
законодавчими актами про автомобільні дороги та залізничні
під'їзні колії.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Предметом даного спору є рішення від 08.07.03 № 10-ріш
адміністративної колегії Н-ського обласного територіального
відділення АМК України за результатами розгляду матеріалів справи
№ 2.-26.213/8-2003 про порушення ДАХК "ХХХ" законодавства про
захист економічної конкуренції, яким визнала:
- ДАХК "ХХХ" в межах території, що їй належить з моменту створення
займає монопольне становище на ринках послуг з надання в
користування залізничних та автомобільних шляхів, також послуг з
пропуску до території інших суб'єктів господарювання, працівників
та транспортних засобів останніх чи їх контрагентів; -
- ДАХК "ХХХ", обумовлюючи укладання угод на надання послуг
користування залізничними та автомобільними шляхами, а також
пропуску через пропускні пункти на територію компанії до території
товариства...; прийняттям ТОВ СП "YYY" додаткових зобов'язань,
зокрема, щодо сплати товариством не потрібних йому послуг або
задоволення матеріальних вимог компанії, не пов'язаних з
реалізацією нею товарів, вчинила порушення законодавства про
захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
у вигляді
зловживання монопольним становищем на ринку, зокрема, що
визнається таким згідно п. 3 ч. 2 ст. 13 цього Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
:
- обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання
додаткових зобов'язань, які за своєю природою не стосуються
предмета договору;
- ДАХК "ХХХ", припинивши з 10.05.03 по 19.06.03 доступ посадових
осіб..., а також транспорту та вантажів товариства та його
підрядних організацій на територію перевантажувального комплексу,
що призвело до ущемлення інтересів товариства, вчинила порушення,
передбачене п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, а саме зловживання монопольним
становищем на ринку, зокрема, що визнається таким згідно п. 5 ч. 2
ст. 13 цього Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
: - часткова відмова від реалізації
товару за відсутності альтернативних джерел придбання.
Відповідно ст. 12 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
суб'єкт господарювання займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього
немає жодного конкурента.
Монопольним (домінуючим), вважається становище, яке дозволяє йому
самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати
умови обороту товарів (послуг), диктувати свої умови при продажу
товарів, укладенні договору, нав'язувати споживачеві невигідні
умови, тощо.
Статтею 13 цього Закону ( 2210-14 ) (2210-14)
передбачено, що зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи
бездіяльність суб'єкту господарювання, який займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести
до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема
обмеження конкурентно спроможності інших суб'єктів господарювання,
або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи
споживачів, які були б неможливими за умов існування значної
конкуренції на ринку.
Само по собі монопольне становище суб'єкта господарювання не є
протиправним. Таким є лише зловживання домінуванням на ринку.
Зловживання монопольним становищем на ринку забороняється і тягне
за собою відповідальність згідно з Законом.
Господарськими судами встановлено, що ДАХК "ХХХ" правомірно
визнана в межах території, що їй належить монополістом на ринку
послуг з надання в користування залізничних та автомобільних
шляхів, а також послуг з пропуску до території інших суб'єктів
господарювання та остання, користуючись монопольним становищем
(при якому ТОВ СП "YYY" не мало альтернативи в отриманні цих
послуг), припинила з 10.05.03 до 19.06.03 доступ посадових осіб,
транспорту та вантажів ТОВ СП "YYY" та його підрядних організацій
на територію перевантажувального комплексу до укладання угод на
надання послуг користування шляхами та пропуску через пропускні
пункти на території компанії до території ТОВ СП "YYY";
нав'язувала товариству додаткові зобов'язання, зокрема, щодо
оплати не потрібних товариству послуг або задоволення матеріальних
вимог компанії, не пов'язаних з реалізацією нею товарів.
Висновки обласного територіального відділення АМК України про те,
що між суб'єктами господарювання існують ринкові відносини і що з
боку ДАХК "ХХХ" були зловживання монопольним становищем на ринку,
зроблені на підставі умов договорів укладених між позивачем і ТОВ
СП "YYY" і тому відповідно до Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
і Методики, визначило
товарний ринок (в якості товару в даній справі є послуги з надання
в користування залізничних та автомобільних шляхів та послуг з
пропуску через КПП на територію заводу) та територіальні межі
ринку товару (шляхом встановлення мінімальної території, за межами
якої придбання товарів, послуг товариством є неможливим або
недоцільним).
Твердження про те, що на правовідносини між ДАХК "ХХХ" ним та ТОВ
СП "YYY" не поширюються норми конкурентного законодавства не
можуть бути прийняті до уваги, оскільки правовідносини між
суб'єктами господарювання, хоча б один з яких займає монопольне
становище на ринку товару (робіт, послуг) регулюються не лише
нормами цивільного права, а й спеціальними нормами конкурентного
права.
В даному випадку, за умов монополії ДАХК "ХХХ" товариство було не
в змозі певний час (як зазначено в рішенні від 08.07.03)
здійснювати свою господарську діяльність, потрапило в залежність
від компанії-монополіста, що призвело до ущемлення інтересів
товариства.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 16.12.03 Одеського апеляційного господарського суду
зі справи № 1/289 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко