ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 3/342
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “О” на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 24.11.2003р.
у справі № 3/342 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Дочірнього підприємства “СП О” ТОВ ”О”
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “О”
про стягнення 93 110,75грн.
за участю представників:
ДП “СП “О” ТОВ “О”
СТОВ “О” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Дочірнє підприємство “СП “О” ТОВ “О” звернулося до
господарського суду Кіровоградської області з позовом та просило
суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “О” 93 110,75грн. збитків. В обгрунтування
заявлених вимог, позивач посилався на те, що внаслідок
невиконання відповідачем у повному обсязі своїх зобов’язань за
договором № 55 від 12.07.2001р. щодо поставки насіння соняшника
він не одержав доход, який міг би одержати, якби зобов’язання
було виконано у встановлений строк (т.1 а.с.3-4).
До вирішення спору у даній справі по суті, позивач, користуючись
правом, наданим йому відповідно до ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, змінив предмет позову. Відповідно до поданої
позивачем заяви від 24.07.2003р. останній просить зобов’язати
відповідача передати йому 71,79т насіння соняшника, загальною
вартістю 45 328,76грн., а також стягнути з нього пеню у розмірі
24749,50грн. (т.2 а.с.1-2).
Відповідач у справі – Сільськогосподарське товариство з
обмеженою відповідальністю “О” заявлені позовні вимоги не
визнало, вказуючи на те, що:
- позивач в свою чергу не виконав взяті на себе зобов’язання
щодо поставки нафтопродуктів у повному обсязі, що унеможливило
своєчасний посів;
_______________________________
- не мало можливості виконати взяті на себе зобов’язання, у
зв’язку з несприятливими погодними умовами;
- закінчився строк позовної давності за вимогами щодо
стягнення пені (т.2 а.с.9-12).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
29.08.2003р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 71,79т насіння
соняшника на суму 45 328,76грн. та 24 749,50грн. пені (т.2
а.с.42-46).
Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що відповідач не виконав в установлений договором строк у
повному обсязі взяті на себе зобов’язання щодо передачі позивачу
насіння соняшника.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.11.2003р. рішення господарського суду Кіровоградської
області від 29.08.2003р. залишено без змін (т.2 а.с.91-92).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, СТОВ “О”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить скасувати прийняте у справі рішення та
прийняти нове рішення.
У поданій касаційній скарзі СТОВ “О” вказує на порушення та
неправильне застосування норм права, а саме: ст.ст. 4-7, 43,
111-12, ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 171, 179, 210 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і обов'язки
виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього
цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
Судами при вирішенні даного спору встановлено, що 12.07.2001р.
між сторонами у справі укладено договір № 55, за умовами якого
ДП “СП О” ТОВ “О” зобов’язувалось передати у власність СТОВ “О”
нафтопродукти на загальну суму 75 000грн., а відповідач в обмін
на поставлені нафтопродукти брав на себе зобов’язання здійснити
зустрічну поставку насіння соняшника на загальну суму 75 000грн.
в строк до 15.10.2001р.
Таким чином, сторони у справі знаходяться у зобов’язальних
правовідносинах, які виникли внаслідок укладення зазначеного
договору.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Розглядаючи даний спір по суті заявлених вимог, суд першої
інстанції та, переглядаючи рішення суду першої інстанції в
апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановили, що
на виконання умов договору, позивачем передано відповідачу
нафтопродукти на загальну суму 54 776,56грн. Відповідач, як
встановлено судами, у визначений договором строк зобов’язання
щодо передачі позивачу насіння соняшника виконав лише частково.
СТОВ “О” за домовленістю передало ДП “СП “О” ТОВ “О” замість
насіння соняшника насіння кукурудзи, вартістю 2054,27грн., та
насіння соняшника, вартістю 7 393,52грн.
В силу ст. 208 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинно бути
виконано в натурі, а згідно з ст. 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, захист
цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом
шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного
висновку щодо обгрунтованості поданого позову в частині
зобов’язання відповідача передати позивачу 71,79тн. насіння
соняшника в рахунок переданих нафтопродуктів, а суд апеляційної
інстанції правомірно залишив рішення суду в цій частині без
змін.
В силу ст. 178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, виконання зобов’язання може
забезпечуватись згідно договору або закону неустойкою.
Відповідно до ст. 180 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода про неустойку
(штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі,
недодержання якої тягне за собою недійсність такої угоди.
Згідно ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за позовом про стягнення
неустойки встановлений скорочений строк позовної давності
тривалістю в шість місяців.
Укладений сторонами договір (п. 3.1) передбачає відповідальність
за порушення строку поставки сільськогосподарської продукції,
визначеного п. 2.2 договору, у вигляді пені, розмір якої
становить 0,3% від суми на яку не поставлена продукція за кожний
день прострочення.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо зобов’язання
відповідача сплатити пеню.
За таких обставин, рішення господарського суду Кіровоградської
області від 29.08.2003р. та постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 24.11.2003р. прийняті з
урахуванням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх зміни чи скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.11.2003р. та рішення господарського суду Кіровоградської
області від 29.08.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“О” – без задоволення.