ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 2-6/8343-2003
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів Бур'янової С.С., Грека Б.М.
розглянувши
касаційні скарги управління Пенсійного Фонду України у м. Н-ську
та А.А.А.,
на ухвалу господарського суду Автономної
Республіки Крим від 19.12.2003 року та
постанову від 16.02.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-6/8343-2003
за заявою ДПІ у м. Н-ську
до ДП "ХХХ ЗАТ "YYY"
про визнання банкрутом,
За участю представників сторін
від ПФУ у м. Н-ську Б.Б.Б. довір. від 14.02.2004р. № 1,
від боржника В.В.В. посв. № 142
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.12.2003 року (суддя Шкуро В.Н.) відмовлено в затвердженні
мирової угоди у справі про банкрутство ДП "XXX ЗАТ "YYY",
укладеної 28.11.2003 року, з посиланням на ч. 3 ст. 38 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.02.2004 року зазначена ухвала суду залишена без змін, а
апеляційна скарга управління Пенсійного Фонду України у м. Н-ську
без задоволення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх судових інстанцій,
управління Пенсійного Фонду України у м. Н-ську та конкурсний
кредитор А.А.А. звернулися з касаційними скаргами до Вищого
господарського суду України в яких просять скасувати ухвалу
господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.12.2003 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 16.02.2004 року і прийняти нове рішення яким затвердити мирову
угоду від 28.11.2003 року., посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права, а саме ст. 37 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу, Державна податкова інспекція
у м. Н-ську заперечує проти доводів викладених в ній, вважає їх
безпідставними і просить оскаржувані судові рішення залишити без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Кредитор у справі - управління Пенсійного фонду України у м.
Н-ську звернулося з клопотанням про приєднання до касаційної
скарги доказу, а саме копії рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 06.04.2004 року по справі № 2-20\4959-2004.
Заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідно
до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Заслухавши суддю - доповідача та доводи представників сторін,
проаналізувавши матеріали справи, правильність застосування судами
норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає,
що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як видно з матеріалів справи, 14.05.2003 року Державна податкова
інспекція у м. Н-ську подала заяву до господарського суду про
порушення справи про банкрутство ДП "XXX ЗАТ "YYY" у зв'язку з
неспроможністю виконати останнім своїх зобов'язань перед бюджетом
в загальній сумі 227778,91 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.05.2003 року порушено провадження у справі про банкрутство
боржника.
Постановою господарського суду від 13.11.2003 року боржник
визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
08.12.2003 року ліквідатором надана для затвердження господарським
судом мирова угода від 28.11.2003 року.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.12.2003 року відмовлено в затвердженні мирової угоди з
посиланням на ч.3 ст. 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд має
право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі порушення
порядку укладання мирової угоди, встановленого цим Законом
( 2343-12 ) (2343-12)
та якщо умови мирової угоди суперечать чинному
законодавству.
Господарські суди, обгрунтовуючи судові рішення, посилаються на
витяг з протоколу № 4 засідання комітету кредиторів у справі про
банкрутство № 2-6\8343-2003 від 18.12.2003 року підписаний
ліквідатором В.В.В., на якому комітет прийняв рішення уповноважити
ліквідатора укласти договір купівлі - продажу обєкту незавершеного
будівництва не менш ніж за 720000,00 грн.
Однак, як видно з матеріалів справи, протокол № 3 засідання
комітету кредиторів від 28.11.2003 року підписаний ліквідатором
(головуючим засідання) В.В.В. та головою комітету кредиторів
Д.Д.Д. На зазначеному засіданні вирішили, що рішення про укладення
мирової угоди приймає комітет кредиторів більшістю голосів, а
підписують мирову угоду голова комітету кредиторів та ліквідатор.
Господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки викдаденим
обставинам.
Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова угода має містити
положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань
боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів
чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про
виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог
кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.
Висновки господарських судів про те, що зобов'язання боржника
виконуються третіми особами лише через укладання договору по
переводу боргу на цю особу, який є невід'ємною частиною мирової
угоди, не відповідають нормам Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Стаття 37 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначає, що мирова угода містить
умови про виконання зобов'язань боржника третіми особами.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не дана
належна оцінка всім зібраним по справі доказам та фактичним
обставинам у справі, доводам та запереченням сторін, а висновки
суду належним чином необгрунтовані.
За таких обставин ухвалу господарського суду Автономної Республіки
Крим від 19.12.2003 року та постанову від 16.02.2004 року
Севастопольського апеляційного господарського суду не можна
визнати як такими, що відповідають фактичним обставинам справи,
вимогам закону, а тому підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід врахувати викладене, повно та
всебічно перевірити дійсні обставини справи, надати оцінку
зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне
та обгрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги управління Пенсійного Фонду України у м. Н-ську
та А.А.А. задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від
19.12.2003 року та постанову від 16.02.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим
на новий розгляд.
Головуючий Удовиченко О.С.
Судді Бур'янова С.С.
Грек Б.М.