ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2004 Справа N 2/943
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Хмельницькому
касаційну скаргу
на постанову від 21.10.2003 року Житомирського
апеляційного господарського суду
у справі № 29
господарського суду Хмельницької області
за позовом Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому
до Відкритого акціонерного товариства "К",
м. Хмельницький
про звернення стягнення на активи ВАТ "К" в
рахунок погашення податкових зобов'язань
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 квітня
2003р. у справі № 29 позов Державної податкової інспекції у м.
Хмельницькому до відкритого акціонерного товариства "К", м.
Хмельницький задоволене; звернене стягнення суми 666825,92 грн. на
активи ВАТ "К" на користь Державної податкової інспекції у м.
Хмельницькому; стягнуте з відповідача в доход державного бюджету
України 1700 грн. державного мита.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 року у справі № 29 рішення Господарського суду
Хмельницької області від 21.04.2003 року скасоване, провадження у
справі припинене.
Позивач - Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому -
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме ст. 3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача,
який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою
господарського суду від 23.04.2001р. порушено провадження у справі
№ 2/37-Б про визнання ВАТ "К" банкрутом і введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів.
Позивачем, у справі про банкрутство, було заявлено грошові вимоги
до боржника, які включені до реєстру вимог кредиторів.
Разом з тим. за відповідачем склалась поточна податкова
заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами, що
підтверджується картками особових рахунків платника податків,
податковими деклараціями з податку на додану вартість за
листопадгрудень 2001 року, січень-вересень 2002 року, розрахунками
по комунальному податку за 2-4 квартали 2001 року і 1-3 квартали
2002 року, розрахунками земельного податку за 2000-2002 роки,
актом від 20.05.2002р., про результати перевірки ВАТ "К" по
питанню звільнення від сплати земельного і комунального податку за
період з 01.01.2000р. по 01.01.2001р., податковим
повідомленням-рішенням № 0005202301/0 від 20.05.2002р.,
розрахунком збору на геологорозвідувальні роботи за 3 квартал 2002
року, розрахунками зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове
державне страхування за січень-жовтень 2002 року, звітами про
нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
надходжень та витрат коштів пенсійного фонду за 2001 рік.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. (далі
Закон № 2181) на адресу відповідача було надіслано дві податкові
вимоги № 1/21 від 10.10.2001р. і № 2/1702 від 14.05.2002р., а
податкове повідомлення-рішення вручено відповідачу 20.05.2002р.,
яке не оскаржувалось відповідачем у передбаченому законом порядку,
тому зазначена сума в податковому повідомленні-рішенні, вважається
узгодженою.
Відповідно пунктів 5.1, 5.3 ст. 5 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у
податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої
податкової декларації.
Згідно пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, активи платника
податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його
податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках
платники податків самостійно визначають черговість та форми
задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від
заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого
платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення
претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Відповідно п. 1.6 ст. 1 вказаного Закону примусове
стягненнязвернення стягнення на активи платників податків у
рахунок його податкового боргу, без попереднього узгодження його
суми таким платником податків.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача є
узгодженим.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
у випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий
орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Згідно пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України у разі коли інші,
передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не
дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника
податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових
джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів,
які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом
продажу інших активів такого платника податків.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків
провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту
надіслання йому другої податкової вимоги.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання
банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги
на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні
готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України.
Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового
органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою
печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються
у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що на
податковий орган, яким є позивач, покладено обов'язок здійснити за
платника податків на користь держави заходи з погашення узгодженої
суми податкового боргу, шляхом стягнення з рахунку платника
коштів, а за їх недостатністю - здійснення продажу інших активів
платника податків - боржника.
Разом з тим, колегія суду вважає таким, що не ґрунтується на
законі, висновок апеляційного суду про те, що оскільки Законом
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є спеціальним законом з питань
оподаткування, встановлений порядок погашення податкового боргу,
який не передбачає звернення податкового органу до суду з позовом
про стягнення на активи узгодженого податкового боргу, то правові
підстави для звернення з таким позовом до господарського суду у
позивача відсутні, провадження в даній справі слід припинити,
оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України
по п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню
в господарських судах України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі.
Враховуючи наявність в даному випадку конфлікту, що має правовий
зміст, суд фактично припустився порушення процесуального
законодавства припинивши провадження по справі, спір залишився не
розглянутим, право позивача на судовий захист порушеним.
Тому, колегія суду вважає, що відсутність у позивача права
звертати стягнення на активи відповідача у рахунок погашення його
податкового боргу, сума якого є узгодженою відповідачем, є
підставою для відмови в позові.
Щодо оцінки судом статусу податкового боргу, в рахунок погашення
якого позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на
активи, як поточної податкової заборгованості, то апеляційний суд
правомірно застосував до правовідносин і пункт 6 ст. 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, яким передбачено, що стягнення
грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які
не поширюється дія мораторію, проводиться з рахунку боржника в
установі банку. Контроль за таким стягненням здійснює арбітражний
керуючий. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на
які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою
господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про
банкрутство боржника.
З огляду на викладені обставини постанова Житомирського
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині
припинення провадження по справі, а касаційна скарга задоволенню
частково.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 2 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
від 19.11.2003 року № 13915/10 на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 21.10.2003 року у справі № 29
задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 року скасувати в частині припинення провадження по
справі.
В позові відмовити.
В іншій частині постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.10.2003 р. у справі № 29 - залишити без
змін.