ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.03.2004 Справа N 24/69
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
розглянув відкритого акціонерного товариства "ЗП"
касаційну
скаргу
на постанову від 06.11.2003
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 24/69
господарського суду Запорізької області
за позовом відкритого акціонерного товариства "ЗП"
до Спеціалізованої Державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі
3-тя особа
Запорізька міська Рада
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2004 року відкрите акціонерне товариство "ЗП" пред'явило
в суді позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання
недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000580301/0 від
21.10.2002 яким визначено податкове зобов'язання по платі за землю
в сумі 65443,87 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі
32721,94 грн.
В обгрунтування позовним вимог зазначало, що податкове
повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм діючого
законодавства.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2003
позов задоволено.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що у
відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваного
податкового повідомлення.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
06.11.2003 рішення скасовано і прийнято нове рішення яким в позові
відмовлено.
Скасовуючи рішення господарського суду і відмовляючи в позові,
апеляційний господарський суд виходив з того, що контролюючим
органом правомірно визначена сума податкового зобов'язання по
платі за землю за 2002 рік та нараховані штрафні санкції за період
з січня по жовтень 2002 року.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "ЗП" просить
постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити
без змін рішення господарського суду, посилаючись на порушення
норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та другої інстанції встановлено, що
26.12.2001 Запорізького міською радою прийнято рішення № 33 "Про
звільнення від плати за землю міських транспортних підприємств" з
01.01.2002 по 31.12.2002. 25.09.2002 Запорізькою міською радою
прийнято рішення № 12 "Про внесення доповнень до рішення міської
ради від 26.12.2001 № 33 "Про звільнення від плати за землю
міських транспортних підприємств" яким рішення № 33 від 26.12.2001
доповнено тим, що транспортні підприємства звільнено на 75% від
плати за землю та зобов'язано їх сплатити земельний податок в
розмірі 25% від нарахованої суми з початку 2002 року.
21.10.2002 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по
роботі з великими платниками податків складено акт про результати
проведення перевірки податкової звітності за 2002 рік позивача в
якому вказано на порушення законодавства про плату за землю на
підставі якого і було прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 0000580301/0 від 21.10.2002 про донарахування податку за землю в
сумі 65443,87 грн. та штрафних санкцій в сумі 32721,94 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і скасування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою
України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими,
селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших
законів України про оподаткування.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні
міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо
оподаткування у межах, що надходять до їх бюджетів.
Статтею 14 цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що плата
(податок) за землю відноситься до загальнодержавних податків і
зборів (обов'язкових платежів), який справляється на всій
території України.
Частиною 3 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що органи місцевого самоврядування мають право
встановлювати пільги щодо плати за землю: частково звільняти від
сплати податку на певний строк, зменшувати суму земельного податку
лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні
рахунки відповідних бюджетів.
Згідно ст. 69 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
до доходів
місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу
міжбюджетних трансфертів, належать 75 відсотків плати за землю для
бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст
обласного значення.
Оскільки земельний податок належить до загальнодержавних,
апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що
25% його зараховуються до загальнодержавного бюджету.
Апеляційним господарським судом встановлено, що міською радою
позивач не звільнювався від сплати податку на землю в повному
обсязі.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги щодо порушення
апеляційним господарським судом норм матеріального права не
заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам
закону і обставинам справи і підстав для її скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "ЗП" залишити
без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 06.11.2003 у справі № 24/69 без змін.