ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N 22/20
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу АКБ "SSS" (H-ська філія)
на постанову від 04.08.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №22/20
господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ "XXX"
до АКБ "SSS" (H-ська філія)
за участю 3-ої особи ТОВ "YYY"
про визнання частково недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №16/к від 21.01.03 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №02-12/942 від 20.11.03 p.)
3-ої особи: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 05.02.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Борисенко І.І.) від
04.06.03 позов задоволено, визнано припиненим зобов'язання ЗАТ
"XXX", як поручителя за ТОВ "YYY" перед АКБ "SSS" за договором
№08-12/27 від 20.04.99.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі головуючого Капацин Н.В., суддів: Дикунської С.Я.,
Пантелієнко В.О. від 04.08.03 рішення місцевого господарського
суду залишено без змін.
АКБ "SSS" звернувся до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а тому просить її скасувати. в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу АКБ "SSS" на постанову Київського апеляційного
господарського суду, заслухавши представників сторін, перевіривши
наявні матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а
також правильність застосування норм матеріального права відзначає
наступне:
16.04.99 між ТОВ "YYY" та АКБ "SSS" було укладено кредитний
договір № 16-01-26, згідно умов якого ТОВ "YYY" отримало кредит в
сумі 3 000 000 грн. У забезпечення виконання зобов'язань по
кредитному договору № 16-01-26 між ЗАТ "XXX" та АКБ "SSS" було
укладено договір застави № 08-12/27, згідно умов якого у заставу
Банку було передано перший та другий поверхи будівлі, яка
знаходиться у м. Києві, вул. Ч-ська, 88.
26.04.00 між АКБ "SSS", ЗАТ "YYY" та ТОВ "ZZZ" були укладені
кредитні договори № 16-40/23 та № 16-40/21, майновим поручителем
по яким знову виступив ЗАТ "XXX". У забезпечення виконання
зобов'язань по вищезазначеним кредитним договорам ЗАТ "XXX",
згідно договору застави № 08-12/24 від 27.04.00, передав у заставу
цілісний майновий комплекс, який знаходиться у м. Києві по вул.
Ч-ській, 88. До складу вказаного майнового комплексу частково
увійшов і предмет застави за договором застави № 08-12/27.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду
переглянувши справу № 22/20 зазначила, що зобов'язання по договору
застави № 08-12/27 від 16.04.99 слід вважати такими, що припинені
в силу ст. 220 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
- у зв'язку із
заміною одного зобов'язання іншим між тими ж особами. Такою
заміною Київський апеляційний господарський суд визнав укладення
між АКБ "SSS" та ЗАТ "XXX" договору застави цілісного майнового
комплексу № 08-12/24 від 27.04.00, до якого увійшов, серед іншого,
предмет застави по договору № 08-12/27.
Однак такий висновок суду не відповідає нормам чинного
законодавства України. Ст. 220 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
зазначає, що зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема
угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Однак договір застави № 08-12/24 від 27.04.00 не містить в собі
положень про припинення дії договору застави № 08-12/27 від
16.04.99. Крім того, договір застави № 08-12/24 від 27.04.00 було
укладено між сторонами у забезпечення виконання зобов'язань за
кредитними договорами № 16-40/23 та № 16-40/21 від 27.04.00. В той
час як договір застави № 08-12/27 від 16.04.99 забезпечував
виконання іншого зобов'язання за кредитним договором № 16-01-26,
який було укладено 16.04.99.
В силу ст. 3 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, застава має
похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Судами
попередніх інстанцій не було встановлено факту припинення
зобов'язання за кредитним договором № 16-01-26 від 16.04.99.
У статті 28 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, на момент
укладення спірного договору застави, було визначено виключний
перелік випадків припинення права застави. Такими випадками є:
припинення забезпеченого заставою зобов'язання; загибель
заставленого майна; придбання заставодержателем права власності на
заставлене майно; примусовий продаж заставленого майна та
закінчення терміну дії права, що складає предмет застави.
Можливості припинення заставного зобов'язання угодою про заміну
його на інше зобов'язання, чинна на час укладення спірного
договору редакція Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
не
містила. Таку можливість було визначено лише Законом України "Про
забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ) (1255-15)
N 1255-IV 18 листопада 2003 р., яким були внесені відповідні зміни
до ст. 28 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Крім того під час нового розгляду справи були порушені вимоги ст.
111-12 ГПК, України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої, вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для
суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Так
постановою Вищого господарського суду України від 23.01.03 по
справі № 22/20 було скасовано постанову Київського апеляційного
господарського суду від 16.05.02 та рішення господарського суду м.
Києва від 07.02.02, справу передано на новий розгляд до
господарського суду м. Києва. У вищезазначеній Постанові було
вказано на порушення судами під час першого розгляду справи вимог
ст. 18 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, відповідно до
якої, наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі,
якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним
забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право
попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів)
зберігає силу. Вимоги заставодержателя, у якого право застави
виникло пізніше, задовольняються з вартості предмета застави після
повного забезпечення вимог попередніх заставодержателів, крім
випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Таким чином судами попередніх інстанції було зроблено помилковий
висновок про припинення дії договору застави № 08-12/27 від
16.04.99 внаслідок укладення договору застави № 08-12/24 від
27.04.00.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судами першої та
апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми чинного
законодавства, а тому рішення та постанова по даній справі
підлягають скасуванню, а у позові має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу АКБ "SSS" (H-ська філія) задовольнити.
Рішення господарського суду м.Києва від 04.06.03 p. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 04.08.03 p. у
справі №22/20 скасувати, в позові відмовити.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
О.Яценко