ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2004 Справа N 5/152 н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Луганського територіального управління Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 05.11.2003 року
у справі № 5/152 н
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "XXX"
до Луганського територіального управління
Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку
про визнання недійсною постанови,
УСТАНОВИВ :
У червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовною заявою до відповідача про визнання
недійсною постанови Луганського територіального управління
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №99-ЛУ від
18.04.2003 року про накладення фінансових санкцій за порушення
вимог ч.1 ст.43 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
щодо опублікування повідомлення
про скликання загальних зборів акціонерів у місцевій пресі.
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.06.2003
року позов задоволено, визнано недійсною постанову Луганського
територіального управління Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку №99-ЛУ від 18.04.2003 року про накладення санкцій
за правопорушення на ринку цінних паперів в сумі 5 100 грн. на
Акціонерне товариство закритого типу "XXX".
Доповідач -І.В.Вовк
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
05.11.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що місцевий господарський
суд та апеляційний господарський суд неправильно застосували норми
матеріального права, і тому просить оскаржені судові рішення
скасувати та прийняти нове рішення.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові
рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства і
просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2003 року Луганським
територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів
проведена планова перевірка позивача з метою здійснення контролю
за діяльністю емітента цінних паперів за період з 16.03.1994 року
по 03.02.2003 року, про що складено акт від 04.03.2003 року.
18.04.2003 року відповідачем винесена постанова №99-ЛУ про
накладення на позивача фінансових санкцій в сумі 5 100 грн. за
порушення вимог ч.1 ст. 43 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, які полягають у тому, що не було зроблено
в одному із офіційних друкованих видань Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку повідомлення про скликання 15.05.1998 року,
07.07.1998 року та 22.05.1998 року загальних зборів акціонерів
Акціонерного товариства закритого типу "XXX".
Відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України "Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку здійснює державне регулювання
ринку цінних паперів з метою дотримання учасниками ринку цінних
паперів вимог актів законодавства.
Згідно з п.14.ст. 8 вищенаведеного Закону ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку наділена
повноваженнями накладати адміністративні стягнення, штрафні та
інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб.
Ст.11 цього Закону ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, якою визначено відповідальність
юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів,
встановлений вичерпний перелік підстав накладення на юридичних
осіб штрафів, серед яких, зокрема, накладення штрафів за
ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної
інформації.
Згідно з положеннями п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України визначаються засади
правової відповідальності.
Таким чином, зазначені питання не можуть бути предметом
регулювання підзаконними актами та не підлягають розширеному
тлумаченню на свій розсуд.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсною
постанови Луганського територіального управління Державної комісії
з цінних паперів та фондового ринку про накладення фінансових
санкцій за порушення вимог ч.1 ст.43 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
щодо опублікування
повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів в одному із
офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету
Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, якою визначено порядок скликання загальних зборів
акціонерів, про проведення загальних зборів акціонерів держателі
іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом
способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій
пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному із
офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету
Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та
порядку денного. Зазначеною нормою закону визначається порядок
скликання загальних зборів акціонерів та зобов'язується акціонерне
товариство повідомити акціонерів у відповідний спосіб про
проведення загальних зборів. Проте, Законом не встановлена
відповідальність акціонерного товариства за неповідомлення
відповідно до вимог ст. 43 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
акціонерів про проведення загальних
зборів.
Поняття "повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів"
не можна ототожнювати з поняттям "надання інформації", про яке
йдеться в ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в зв'язку з
реалізацією своїх повноважень має право вимагати для перевірки
необхідні документи та іншу інформацію. Однією з форм державного
регулювання ринку цінних паперів є здійснення контролю за
достовірністю інформації, яка надається від емітентів та осіб, які
здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів,
контролюючим органам. Саме у зв'язку з реалізацією цих функцій
пов'язане застосування санкцій, визначених ст. 11 Закону України
"Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
щодо ненадання, несвоєчасне надання або надання
завідомо недостовірної інформації.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд
апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про помилкове
застосування за дане правопорушення відповідальності за ст. 11
Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
, і обґрунтовано задовольнив позов, визнавши
недійсною постанову Луганського територіального управління
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №99-ЛУ від
18.04.2003 року про накладення фінансових санкцій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Луганського територіального управління Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 05.11.2003 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук