ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2004 Справа N A-04/386-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 21.11.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 04
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ "П", м. Харків
до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 21.11.2003 року по справі № 04 за позовом
ТОВ "П" до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання
недійсним рішення позов задоволене; визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
№ 3832310/0 від 05.09.2003 року; стягнуте з відповідача на користь
позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.
витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просить
скасувати рішення господарського суду Харківської області від
09.10.2003 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 21.11.2003 року повністю та прийняти нове
рішення, яким у позові ТОВ "П" відмовити, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 6 Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від
03.07.98р. № 727, п. 2 ст. 9 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, ч.1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова у своєму клопотанні від
27.01.2004 року № 808/10/10-024 просить розглянути касаційну
скаргу у відсутність представника відповідача по наявним у справі
матеріалам.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами було встановлено, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
прийняте податкове повідомлення-рішення № 3832310/0 від 05.09.03р.
про стягнення плати за землю у сумі 5 261,00 грн. (про
застосування та стягнення фінансових санкцій, яким позивачу
донараховано податок на землю у розмірі 1 181 грн. та на
донараховану суму податку застосовані санкції у розмірі 4 080 грн.
на підставі ст. 11 п. 7 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Підставою для прийняття оскарженого рішення є акт перевірки
№ 1105/23-162 від 03.09.03 р., яким встановлено, що позивач, є
платником єдиного податку за ставкою 10 відсотків.
Позивач з початку 2000 року перейшов на спрощену систему
оподаткування, з 16.10.01 по 30.06.03 р. здавав належні йому
нежитлові приміщення (склади) в оренду, про що укладав угоди.
Відповідно до п. 6 Указу Президента "Про спрощену систему
оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків та зборів
(обов'язкових платежів), у тому числі податку на землю.
Враховуючи положення п. 3 Указу, Державне казначейство України, на
рахунки якого надходять суми сплаченого єдиного податку,
перерозподіляє отримані суми між відповідними бюджетами та фондами
в зазначених пропорціях.
Таким чином, вірним є висновок судів про те, що суб'єкт малого
підприємництва сплачує податок на землю у складі єдиного податку.
Згідно ст. 1 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
від
07.02.91р. № 698-ХІІ підприємницька діяльність - це безпосередня
самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по
виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою
отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними
особами, зареєстрованими в якості суб'єкта підприємницької
діяльності.
Статтею 2 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
встановлено, що підприємство здійснює будь-які види господарської
діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і
відповідають цілям, передбаченим Статутом підприємства. Оренда,
яку здійснив позивач, відповідає цілям підприємства, його Статуту.
Статут позивача у пункті 2.2 зазначає, що підприємство може
займатися іншими видами підприємницької діяльності, не
забороненими законодавством. Надання приміщень в оренду не
заборонено законодавством, і виходячи з вищенаведеного, така
підприємницька діяльність відповідає Статуту позивача, тобто
фактично є статутним видом діяльності.
Згідно ст. 3 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
,
підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати
самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному
законодавству.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що види
підприємницької діяльності, якими має право займатися суб'єкт
підприємництва, не встановлюються та не регулюються довідкою
органів статистики. Для залучення додаткових коштів та
необхідністю вживати заходи для підтримання діяльності
підприємства, позивач надавав в оренду приміщення, що відповідає
п. 2.2 абз. 3 Статуту підприємства. На підставі цього ж Статуту
видана довідка органів статистики, де здавання під найом власності
та державної нерухомості невиробничого призначення вказано як вид
діяльності. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не надала суду
доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що здача в
оренду приміщень є його підприємницькою діяльністю.
Колегія суддів відзначає, що оскільки операції оренди є за своєю
суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе
не тільки компенсацію витрат, але й відповідний прибуток
орендодавця (якщо тільки земельна ділянка не надається безоплатно)
операції оренди підпадають під визначення підприємницької
діяльності (ст. 1 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
),
а отже, платник єдиного податку - орендодавець - має право на
відповідну пільгу.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від
18.12.2003 року № 11671/10/10-024 на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 21.11.2003 року у справі № 04
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 21.11.2003 року у справі № 04 - без змін.