на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 лютого 2017 року (суддя Гудков С.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (колегія у складі суддів Яковенко М.М., Лях О.П., Старосуд М.І.)

у справі №539/2434/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Лубенської міської ради Полтавської області

про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення міської ради.

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.08.2016 до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Полтавської області.

2. Позивач просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Лубенської міської ради від 19.12.2013 "Про обмеження реалізації алкогольних напоїв в нічний час на території міста Лубен".

3. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, в задоволенні позову відмовлено.

4. 18.04.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої та апеляційної інстанції. Просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. Ухвалою від 19.06.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.

6. Заперечень на касаційну скаргу не надходило. Інших заяв, клопотань учасники справи також не заявляли.

7. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу переданого на розгляд до Верховного Суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Відповідно до пункту 1 рішення Лубенської міської ради "Про обмеження реалізації алкогольних напоїв в нічний час на території міста Лубен" від 19.12.2013 обмежено роздрібну реалізацію алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв та пива на території міста Лубен у стаціонарних об`єктах торгівлі та закладах ресторанного господарства у період з 22:00 години до 08:00 години кожного дня, враховуючи вихідні дні і свята. Чинність даного рішення поширюється на всіх суб`єктів підприємницької діяльності на території м. Лубни незалежно від форм власності., які мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

9. Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що під час відвідування в нічний час в липні 2016 року продуктового магазину однієї з мереж роздрібної торгівлі, що розташований у м.Лубни, їй було відмовлено в продажі алкогольного напою. Співробітники магазину посилалися на рішення Лубенської міської ради від 19.12.2013, яким обмежено реалізацію алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв, та пива у період з 22:00 год. до 08:00 год. кожного дня враховуючи вихідні дні та свята на території міста Лубни.

10. Вважає рішення в зазначеній частині протиправним, оскільки орган місцевого самоврядування не має повноважень на застосування таких обмежень часові обмеження суперечать вимогам Закону України "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) . Оскаржуване рішення порушує її права як споживача на вільний вибір товарів і послуг у зручний для позивача час.

11. Відповідач проти позову заперечував. Пояснив, що прийняття такого рішення входить до його повноважень. Права позивача цим рішенням взагалі не порушено. Рішенням не встановлено повної заборони продажу алкогольних напоїв, а лише встановлено часові обмеження, що відповідає законній меті - зниження рівня вживання алкогольних напоїв.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що те саме оскаржуване рішення і з тих самих підстав вже було предметом спору за позовом іншої особи.

13. Так, постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.10.2014 у справі №539/1284/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Лубенської міської ради Полтавської області про скасування рішення Лубенської міської ради від 19.12.2013 "Про обмеження реалізації алкогольних напоїв в нічний час на території міста Лубен" було відмовлено.

14. Суди не мають підстав не брати під час вирішення спору рішення суду, яке має преюдиційне значення.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПРЕРЕЧЕНЬ

15. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" не передбачено повноважень щодо встановлення часових обмежень у здійсненні торгівлі. Питання обмеження торгівлі алкогольними напоями може вирішуватись лише парламентом. Суд не врахував порушень прав споживача.

16. Безпідставним вважає застосування судового рішення у справі № 539/1284/14, оскільки справа розглядалась в 2014 році, а вона з позовом звернулась в 2017 році.

17. Суд не звернув увагу, що Верховний Суд України у постанові від 24.05.2016 справі № 2а-54/10 дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення міської ради, оскільки встановлення постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі повноважень ради, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) .

18. Заперечень на касаційну скаргу не подано.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про наявність підстав залишення касаційної скарги без задоволення.

20. Предметом спору є правомірність прийняття у 2013 році рішення міської ради про обмеження реалізації алкогольних напоїв, слабоалкогольних напоїв, та пива у період з 22:00 год. до 08:00 год., а його підставами - відсутність у органу місцевого самоврядування таких повноважень, порушення прав споживачів на вільне придбання алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива в будь-який час.

21. Статтею 15-1 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено як повну заборону, так і обмеження у алкогольних, слабоалкогольних напоїв, пива.

22. У даній справі йдеться лише про обмеження.

23. Стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

24. Частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

25. Відповідно до статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, здійснення заходів щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

26. Так, Лубенська міська рада 19.12.2013 прийняла рішення "Про обмеження реалізації алкогольних напоїв в нічний час на території міста Лубен".

27. Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

28. Дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

29. Отже, рішення Лубенської міської ради від 19.12.2013, яким вжито заходи адміністративного, правового та економічного характеру щодо зменшення споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, є нормативно-правовим актом.

30. Суди встановили, що рішення Лубенської міської ради від 19.12.2013 "Про обмеження реалізації алкогольних напоїв в нічний час на території міста Лубен" вже оскаржувалось іншою особою (позивач - ОСОБА_2 ) в судовому поряду. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.10.2014 у справі №539/1284/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016, у задоволенні позову ОСОБА_2 до Лубенської міської ради Полтавської області про скасування рішення Лубенської міської ради від 19.12.2013 "Про обмеження реалізації алкогольних напоїв в нічний час на території міста Лубен" було відмовлено.

31. Положення ст. 171 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) зорієнтовані на те, щоб до справи про оскарження нормативно-правового акту могли долучитися усі заінтересовані особи, а справа про оскарження нормативного акту розглядалася один раз. Такий підхід має на меті забезпечення правової визначеності.

32. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги судове рішення у справі №539/1284/14, що набрало законної сили, оскільки як у зазначеній справі за позовом ОСОБА_2, так і у даній справі за позовом ОСОБА_1, предметом оскарження є одне і те саме рішення.

33. Таким чином, доводи скаржника про те, що судове рішення у справі №539/1284/14 не може бути покладено в основу вирішення судами справи за її позовом колегія суддів відхиляє.

34. Що стосується неврахування судами постанови Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі № 2а-54/10, то обставини тієї справи суттєво відрізняються, оскільки у справі, що розглядається, судові рішення грунтуються не на аналізі повноважень органів місцевого самоврядування (як у справі № 2а-54/10), а на існуванні судових рішень, що набрали законної сили, якими не встановлено протиправності оскаржуваного рішення.

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.

36. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. Судові витрати слід віднести розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року залишити без змін.