ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №158/286/17

адміністративне провадження №К/9901/30906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2017 року (суддя Пономарьова О.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (судді: Запотічний І.І. (головуючий), Довга О.І., Затолочний В.С.)

у справі № 158/286/17

за позовом ОСОБА_1

до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування постанови від 10 січня 2017 року про накладення стягнення за частиною першою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) у виді штрафу в розмірі 1700 грн, посилаючись на необґрунтоване притягнення його до адміністративної відповідальності внаслідок однобічного і неповного з`ясування обставин справи про адміністративне правопорушення, без належного повідомлення про розгляд справи та розгляд за його відсутності.

Ківерцівський районний суд Волинської області постановою від 01 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач пропустив визначений статтею 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-15 КУпАП, а також не був уповноважений, згідно зі статтею 234-2 КУпАП, розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків. Крім того відповідачем не надано доказів щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та розгляд справи за його участю.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Луцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 Зокрема скаржник зазначив, що несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на підставі фіскальних чеків відноситься до триваючого правопорушення, строк накладення стягнення за яке слід відраховувати з дати складання та підписання акта перевірки. На думку контролюючого органу, він мав повноваження розглядати справи, пов`язані з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків. Позивач належним чином повідомлявся про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Луцької ОДПІ.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.

01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15) ) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 21 грудня 2016 року працівниками Головного управління ДФС у Волинській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кафе "Барвінок", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить підприємству Райспоживспілки "Заготконтора", директором якого є позивач у справі ОСОБА_1 .

Згідно з актом перевірки контролюючим органом виявлено незабезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій, чим порушено вимоги пунктів 1.2, 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Так, готівкова виручка в сумі 742 грн, отримана 31 грудня 2014 року від продажу товарів, відповідно до фіскального звітного чека № 0653, роздрукованого на РРО 01 січня 2015 року о 05 год. 00 хв., у книзі обліку розрахункових операцій від 25 вересня 2014 року № 33000079382р/1 оприбуткована 01 січня 2015 року разом з виручкою за 01 січня 2015 року. Цього ж числа згідно з квитанцією прибуткового касового ордеру від 01 січня 2015 року загальна сума виручка здана в касу підприємства.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 21 грудня 2016 року складено відносно ОСОБА_1 протокол серії АА № 411916 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-15 КУпАП.

10 січня 2017 року Луцька ОДПІ прийняла постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 163-15 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує, що спірним у даному випадку є питання віднесення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-15 КУпАП, до триваючого правопорушення чи правопорушення, що носить разовий характер, для застосування статті 38 КУпАП, тому зазначає наступне.

Статтею 7 КУпАП визначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частиною першою статті 234-2 КУпАП органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані, зокрема, з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15).

Так, відповідно до частини першої статті 163-15 КУпАП України порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому згідно з частиною першою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. КУпАП (80731-10) не містить визначення поняття "триваюче правопорушення". Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки контролюючим органом прийнято спірну постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом із тим, Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача компетенції розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку проведення готівкових розрахунків, враховуючи положення статті 234-2 КУпАП, яка наведена вища. Проте такий висновок не вплинув на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу Луцької ОДПІ належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова