Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Білоус О. В., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду (суддя Гарань С.М.) від 6 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (судді Губська Л.В., Епель О.В., Карпушова О.В.) у справі № 580/197/19 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради, треті особи - Департамент фінансової політики Черкаської міської ради, Управління Державної казначейської служби міста Черкаси, про стягнення коштів,

УСТАНОВИЛА:

Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ДФС) в січні 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради (далі - Підприємство) заборгованості у сумі 12 580 050,97 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Підприємство не в повному обсязі виконало зобов`язання щодо повернення коштів, отриманих за Договором про субкредитування від 29 грудня 2009 року № 28010-02/144, укладеним з Міністерством фінансів України та Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у рамках спільних зі Світовим банком та Європейським банком реконструкції і розвитку проектів, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед державним бюджетом у сумі 8 867 958,22 грн, яку 28 грудня 2018 року на виконання взятих на себе гарантійних зобов`язань згідно з Гарантією від 10 вересня 2009 року № 2 Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради було погашено, що, в свою чергу, зумовило виникнення у Підприємства заборгованості перед бюджетом міста Черкаси у розмірі 12 580 050,97 грн ( 8 867 958,22 грн - основна сума боргу, 3 712 092,75 грн - пеня, яку було нараховано на підставі частини третьої статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України)).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, позов задоволено. Стягнуто з Підприємства, з рахунків у банках на користь бюджету через ДФС податковий борг на загальну суму 12 580 050 (дванадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят тисяч п`ятдесят) грн. 97коп.

Судові рішення мотивовані тим, що на час звернення з відповідним позовом до суду за відповідачем залишалася непогашеною заборгованість перед територіальною громадою міста Черкаси у сумі 12 580 050, 97 грн., з яких 8 867 958, 22 грн. - основна сума заборгованості та 3 712 092, 75 грн. - пеня, яка була нарахована на підставі частини третьої статті 17 БК України, що не заперечувалось відповідачем, отже, зобов`язання є узгодженим та підлягало сплаті до місцевого бюджету. Враховуючи приписи частини дев`ятої статті 17 БК України та пункту 1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) щодо стягнення органами доходів і зборів у порядку, визначеному главою 9 розділу II ПК України (2755-17) , простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), на думку судів, невиконання обов`язку зі сплати такої заборгованості призводить до набуття нею статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається ПК України (2755-17) .

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Підприємство звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на розгляд суду першої інстанції. Скаржник вказав на передчасне звернення ДФС до суду із позовом про стягнення простроченої заборгованості, оскільки, нею не дотримано встановленого главою 9 розділу ІІ ПК України (2755-17) порядку стягнення податкового боргу, а саме: не вручено Підприємству податкову вимогу про погашення суми податкового боргу, чим, на думку відповідача, порушено процедуру узгодження зобов`язання.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на доводи, якими аргументовані оскаржувані судові рішення, він просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Третьою особою - Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради також надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність посилання відповідача на порушення позивачем порядку стягнення податкового боргу з огляду на те, що заборгованість, яка виникла у відповідача перед територіальною громадою міста Черкаси за кредитом, залученим під місцеву гарантію, не є податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 та статті 59 ПК України, з урахуванням чого на спірні правовідносини не поширюється відповідний порядок стягнення податкового боргу. Крім цього, директор Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради повідомив про повне погашення відповідачем заборгованості перед місцевим бюджетом, яка є предметом спору, надавши копію акта звіряння розрахунків щодо виконання гарантійних зобов`язань станом на 1 жовтня 2019 року, та просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідно до угоди про позику, укладеної між Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Україною № 4869 - UA від 26 травня 2008 року, Україні надано позику у сумі 140 000 000,00 доларів США з метою фінансування Проекту "Розвиток міської інфраструктури".

На її виконання Міністерством житлово-комунального господарства України та Підприємством (Субпозичальник) було укладено договір Субкредитування № 28010-02/144 від 29 грудня 2009 року, відповідно до якого Субкредитор зобов`язався рекредитувати Субпозичальнику частину коштів Позики, у сумі, що не перевищує 10 880 050 доларів США на платній, зворотній, строковій основі, а Субпозичальник зобов`язався використовувати надані кошти відповідно до умов цього договору, Угоди про позику, виконувати інші зобов`язання, передбачені цим Договором та повернути отриману суму субкредиту, сплатити відсотки та інші платежі, нараховані згідно із положеннями цього договору.

Засобом забезпечення виконання Субпозичальником своїх зобов`язань за Договором субкредиту є гарантія Черкаської міської ради, надана Міністерству фінансів України.

10 вересня 2009 року на підставі рішення Черкаської міської ради № 4-1003 від 24 березня 2009 року було надано Гарантію від 10 вересня 2009 року № 2, за умовами якої Черкаська міська рада (Гарант), гарантувала у разі невиконання Субпозичальником гарантованого зобов`язання за договором Субкредиту сплатити Позикодавцю відповідну суму невиконаного зобов`язання протягом двадцяти банківських днів з дати отримання гарантом першої письмової вимоги від Мінфіну.

20 липня 2015 року між Гарантом, в особі Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради та Підприємством було укладено договір про погашення заборгованості у зв`язку із виконанням Гарантом гарантійних зобов`язань. Відповідно до умов цього договору Субпозичальник зобов`язався відшкодовувати Гаранту в повному обсязі всі витрати міського бюджету, яких зазнав Гарант, у зв`язку з виконанням зобов`язань за Гарантією Черкаської міської ради від 10 вересня 2009 року № 2.

У зв`язку з невиконанням Підприємством своїх фінансових зобов`язань, Черкаською міською радою в особі Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради 28 грудня 2018 року на виконання вимог Міністерства фінансів України від 21 грудня 2018 року № 19000-10-6/34167 здійснено виплату на суму 8 867 958, 22 грн для погашення заборгованості Підприємства у повному обсязі.

29 грудня 2018 року Департамент фінансової політики Черкаської міської ради на підставі частини дев`ятої статті 17 БК України вніс до ДФС подання № 5 про здійснення до Підприємства заходів щодо стягнення простроченої заборгованості перед бюджетом міста Черкаси у зв`язку з виконанням міською радою гарантійних зобов`язань у сумі 8 867 958, 22 грн., що і стало підставою для звернення з відповідним адміністративним позовом до суду.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з такого.

За змістом частини другої статті 17 БК України місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням, зокрема, відповідної міської ради для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України, що належать до комунального сектору економіки міста або Автономної Республіки Крим, розташовані на відповідній території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження ресурсозберігаючих технологій.

Державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом (частина третя статті 17 БК України).

Відповідно до частини восьмої вказаної статті у разі виконання державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради чи територіальної громади міста) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

Згідно із пунктом 1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України та частиною дев`ятою статті 17 БК погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу, та стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів.

Главою дев`ятою розділу II ПК України (2755-17) врегульовано порядок погашення податкового боргу платника податку.

При цьому, відповідно до підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункту 88.1 статті 88 ПК України). Право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань (пункт 89.1 стаття 89 АК України). Статтею 95 ПК України врегульований порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі та зазначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, враховуючи викладене, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим, зокрема, під місцеву гарантію, не є податковим боргом у розумінні ПК України, тому поширення процедури погашення податкового боргу на порядок стягнення простроченої заборгованості за бюджетними кредитами треба тлумачити із урахуванням особливостей правового регулювання виникнення та сплати такої заборгованості.

Так, відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Враховуючи, що розмір грошового зобов`язання відповідача було узгоджено між Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради та Підприємством згідно із актом звіряння розрахунків щодо виконання грошових зобов`язань станом на 1 січня 2019 року (а.с. 29), а обов`язок погасити суму такої простроченої заборгованості та можливі наслідки її непогашення в установлений строк передбачено статтею 17 БК України, відповідно, невручення відповідачу податкової вимоги жодним чином не вплинуло на права та обов`язки відповідача щодо погашення заборгованості перед місцевим бюджетом, а задоволення судом позову про стягнення вказаної заборгованості не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, приймаючи спірні рішення, діяли з урахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення. На необхідності дотримання державними органами "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав особи неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України".

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Черкасиводоканал" Черкаської міської ради залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019 року - без змін.