1.1. зобов`язати відповідача скасувати розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеські області №49 від 11 квітня 2018 року про скасування позивачу допуску до державної таємниці.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне розпорядження прийняте з грубим порушенням Закону України "Про державну таємницю" (3855-12) та "Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволення позову суд першої інстанції, виходив з того, що повідомлення позивачем під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе повинно мати наслідком вирішення питання про скасування особі, яка вчинила такі дії (бездіяльність), раніше наданого допуску до державної таємниці та, оскільки позивачем не надано достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог законодавства, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті безвідносно до висновків, якими воно обґрунтовано, а відтак відсутні підстави для його скасування з мотивів наведених в апеляційній скарзі, оскільки позивачем не оскаржується розпорядження про скасування допуску до державної таємниці. ОСОБА_1 просить зобов`язати Голову СБУ скасувати розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеські області № 49 від 11 квітня 2018 року про скасування позивачу допуску до державної таємниці. Отже, питання надання позивачеві допуску до державної таємниці чи його скасування не належать до компетенції відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

6. 19 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі № 640/18573/18, в якій просив скасувати вказані судові рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення без повного, всебічного з`ясування всіх обставини справи, без дослідження всіх доказів, та належної оцінки аргументів всіх учасників справи, чим порушив основне завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб з боку суб`єкту владних повноважень. Зазначає, що Шостий апеляційний адміністративний суд взагалі не досліджував наявні матеріали та докази, які є в матеріалах справи, не взяв до уваги пояснення самого позивача, які він подав письмово та надавав усно, в ході розгляду справи в суді, не надав оцінки всім аргументам учасникам справи, а обмежився лише констатацією факту про відсутність повноважень у Голови СБУ на скасування розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеській області.

8. Крім того, вказує, що зокрема, статею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розділом IV наказу Голова СБУ від 14.06.2011 № 231 "Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Службі безпеки України" рішення, дії чи бездіяльність СБУ як розпорядника інформації можуть бути оскаржені Голова СБУ або суду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Також, статтею 16 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадові особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

9. Враховуючи зазначене, вважає, що Голова СБУ має повноваження щодо скасування розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеські області № 49 від 11 квітня 2018 року про скасування позивачу допуску до державної таємниці.

10. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за даною касаційної скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 березня 2019 року дану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. 16 жовтня 2019 року від відповідача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. В обґрунтування доводів відзиву відповідач зазначив, що позивач був обізнаний з вимогами Порядку № 939 від 18.12.2013, відповідно до якого у разі подання недостовірних відомостей про себе під час надання відповідей на питання Переліку це може бути підставою для відмови у наданні такого допуску. Враховуючи, що під час оформлення допуску до державної таємниці позивачем було повідомлено недостовірні відомості про себе, зокрема у відповідях на питання 22, 24, 25 Переліку, у відповідача були правові підстави для скасування позивачу допуску до державної таємниці на підставі пункту 1 частини 2 статті 23 та частини 2 статті 26 Закону України "Про державну таємницю".

Установлені судами фактичні обставини справи

13. Відповідно до висновку "Про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці", затвердженому начальником Управління Служби Безпеки України в Одеській області 11 квітня 2018 року відділом охорони державної таємниці УСБУ в Одеській області, на підставі інформації, надісланої 7 Управлінням ГУ ВКР ДКР СБ України та також додатків до вмотивованого запиту, поданого УСБУ в Одеській області Командуванням Військово-Морських Сил Збройних Сил України - військовою частиною А0456 розглянуто документальні матеріали стосовно позивача, у зв`язку з отриманням відносно нього достовірних відомостей про наявність обставин, передбачених пунктом 1 частиною 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю" та ініціюванням на підставі частини 2 статті 26 Закону України "Про державну таємницю" питання про скасування йому допуску до державної таємниці.

13.1. В ході розгляду документів встановлено, що у "Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці":

- у відповіді на питання 22 позивач не вказав (приховав) підтримання особистих стосунків з громадянами Російської Федерації, зокрема, представниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації;

- на питання 24 позивач не вказав (приховав) наявність громадянства Російської Федерації у своєї дружини ( ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала паспорт громадянина РФ у 2014 році);

- на питання 25 переліку позивач замість фактичного місця проживання вказав місце знаходження адміністративних будівель військової частини, де він проходить військову службу (м. Одеса, пров. Штабний, 1), та які не використовувались ним для проживання.

14. Начальником УСБУ в Одеські області затверджено висновок від 11.04.2018 № 65/11-2361 про скасування позивачу допуску до державної таємниці, де вказано, що виявлені в ході розгляду документів обставини підпадають під визначення, наведені в пункті 1 частини 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю", яка у даному випадку знаходиться у прямому взаємозв`язку із частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну таємницю", що є підставою для скасування позивачу допуску до державної таємниці.

15. 11 квітня 2018 року розпорядженням начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області № 49 відповідно до вимог статей 23, 26 Закону України "Про державну таємницю", пунктів 80, 81 "Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, пункту 3.4 "Інструкції про порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадянам до державної таємниці", затвердженої наказом СБУ від 07.07.2014 №365/ДСК.

16. 06 вересня 2018 року позивач звернувся до Голови СБУ із листом у якому просив скасувати розпорядження № 49 від 11 квітня 2018 року.

17. Листом № 17/5-89/15 від 05 жовтня 2018 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для скасування спірного розпорядження. Одночасно позивачеві роз`яснено, що законодавство у сфері охорони державної таємниці не містить заборони щодо повторного розгляду питання про надання громадянинові допуску до державної таємниці та проведення перевірки у зв`язку з таким допуском.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

18. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).

19. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

21. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

22. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

23. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

24. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

25. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із скасуванням позивачу допуску до державної таємниці.

26. Спеціальним законом, який регулює суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України є Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року №3855-XII (3855-12) (далі - Закон № 3855-XII (3855-12) ).

27. Частиною другою статті 23 Закону № 3855-XII встановлено, що у наданні допуску до державної таємниці також може бути відмовлено у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей (частина третя статті 23 цього Закону).

28. Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України, зокрема, у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону (частина друга статті 26 Закону № 3855-XII).

29. Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею (частина четверта статті 26 Закону № 3855-XIІ).

30. Приписами частини четвертої статті 26 Закону № 3855-XII визначено, що громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.

31. При цьому відмова не виключає повторного звернення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації з цього приводу в разі зміни обставин, за яких у наданні допуску було відмовлено (частина четверта статті 24 Закону № 3855-XII).

32. Відповідно до статті 26 Закону № 3855-XII порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

33. Так, єдині вимоги до організації та забезпечення режиму секретності в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури України, консультативних, дорадчих допоміжних органах і службах, утворених Президентом України, інших державних органах, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею (далі - підприємства, установи, організації), та процедуру ведення обліку, виготовлення, користування, зберігання, пересилання матеріальних носіїв секретної інформації визначаються Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (далі - Порядок № 939).

34. Згідно пункту 80 Порядку скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органом СБУ за місцем провадження громадянином діяльності, пов`язаної з державною таємницею у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 Закону України "Про державну таємницю". Рішення про скасування громадянину допуску до державної таємниці приймається у формі наказу або розпорядження органу СБУ.

35. Пунктом 85 Порядку № 939 визначено, що громадянин має право оскаржити рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.

36. Як вірно відмічено судом апеляційної інстанції, позивач, звернувшись до суду із цим позовом, звернув позовну вимогу до Голови Служби безпеки України про зобов`язання скасувати розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеські області № 49 від 11 квітня 2018 року про скасування позивачу допуску до державної таємниці. При цьому підставами позову позивачем визначено незгоду з прийнятим розпорядженням начальника управління Служби безпеки України в Одеські області № 49 від 11 квітня 2018 року про скасування позивачу допуску до державної таємниці. В той же час позивач не визначає предметом позову це розпорядження.

37. Матеріали справи не містять доказів, що розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеські області № 49 від 11 квітня 2018 року було предметом судового оскарження в будь-якому іншому провадженні.

38. В свою чергу позивач з оскарженням цього розпорядження звернувся до Голови Служби Безпеки України. Зі змісту наявного в матеріалах справи звернення позивача від 06 вересня 2018 року до Голови Служби безпеки України з вимогою про скасування розпорядження начальника управління Служби безпеки України в Одеські області № 49 від 11 квітня 2018 року про скасування позивачу допуску до державної таємниці слідує, що вказане звернення було направлено в порядку статті 1 Закону України "Про звернення громадян", статті 13 Закону України "Про Службу безпеки України" та статей 22, 23 Закону України "Про державну таємницю".

39. За наслідками розгляду звернення позивача надав останньому відповідь листом від 05.10.2018 № 17/5-89/15 про відсутність підстав для скасування спірного розпорядження.

40. У позові позивач обґрунтовує своє порушене право, яке пов`язує із можливістю звільнення його з військової служби через протиправне позбавлення допуску до державної таємниці, що на його думку було спричинено бездіяльністю Голови СБУ щодо не скасування розпорядження від 11.04.2018 № 49, виданого начальником управління СБУ в Одеській області.

41. У якості нормативних підстав цього позову в частині обґрунтування обов`язку Голови Служби безпеки України скасувати зазначене розпорядження скаржником визначено статтю 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розділ IV наказу Голови Служби безпеки України від 14.06.2011 № 231 "Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Службі безпеки України" та статтю 16 Закону України "Про звернення громадян".

42. Разом з тим, вказані закони регулюють питання щодо практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України (254к/96-ВР) права на звернення громадян та права кожного на доступ до публічної інформації.

43. Приписи цих законів не регулюють процедуру оскарження скасування громадянину допуску до державної таємниці.

44. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що вимога про зобов`язання вчинити певні дії може бути заявлена у разі, якщо суб`єкт владних повноважень: 1) в силу приписів законодавчих актів зобов`язаний вчинити дії; 2) допускає протиправну бездіяльність; 3) бездіяльність призводить до порушення прав, свобод або законних інтересів.

45. Стаття 13 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року № 2229-ХІІ, на яку посилається позивач як на підставу наявності у відповідача такого обов`язку, визначає повноваження голови Служби безпеки України щодо організації діяльності Служби безпеки України відповідно до покладених на неї завдань, а саме здійснює керівництво всією діяльністю Служби безпеки України, її Центральним управлінням. Він несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу безпеки України.

46. Пунктом 15 Інструкції про порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадянам до державної таємниці, затверджена наказом Служби безпеки України № 365/ДСК від 04 липня 2014 року, передбачено, що надання, переоформлення та скасування допуску громадянам до державної таємниці здійснюється за розпорядженнями:

46.1. Голови СБУ або його заступника - працівникам та співробітникам підприємств, установ, організацій, які перебувають у сфері здійснення повноважень підрозділів Центрального управління СБУ;

46.2. начальників регіональних органів СБУ або осіб, які виконують їх обов`язки - працівникам та співробітникам підприємств, установ, організацій, які перебувають у сфері здійснення повноважень цих органів.

47. Отже, питання надання позивачеві допуску до державної таємниці чи його скасування не належать до компетенції відповідача.

48. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що жодним нормативним актом на Голову Служби Безпеки України не покладено обов`язок скасовувати розпорядження начальників обласних управлінь про скасування допуску до державної таємниці.

49. Приписами частини четвертої статті 26 Закону № 3855-XII визначено, що громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.

50. Нормами пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

51. Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

52. Тож єдиним порядком, встановленим законом, для оскарження скасування громадянину допуску до державної таємниці є судовий порядок у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

53. Як було встановлено колегією суддів вище, в судовому порядку позивач розпорядження від 11.04.2018 № 49 не оскаржував.

54. Доводи ОСОБА_1 щодо порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в касаційній інстанції.

55. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити в їх задоволенні.

56. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

57. Доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

58. Підсумовуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

59. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

62. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

63. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

64. З огляду на результат касаційного розгляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі № 640/18573/18 залишити без задоволення.